Выбрать главу

125
40. І так ми будемо бачити ці Райські Степи у Сварозі, які вони сині.
41. І та синь іде від Бога Сварога. І Велес
іде там дбати про їхні стада. І живуть вони
42. на цілинах і Живій Воді. І немає там закріпачених, ані немає рабів інших.
43. І інші там жертви, бо немає там хліба, але є виногрози і мід і дають зерно
44. до тих молебенів. І так проголосимо славу Богам, які є Отці наші, а
45. ми є їх Сини. І будете достойні
у чистоті вашого тіла і вашої душі,
46. яка ніколи не вмирає і не завмирає в часі смерти тіл наших.
47. А тому, що впав у полі, Перуниця дає Води Живої напитися, а напившися її він їде
48. до Сварозі на Білому Коні і там стрічає його Перунько і веде до Блаженних своїх
49. чертогів і там перебуде він час


і отримає нове тіло. І так має жити
50. і радуватися сьогодні і до вічних віків, творячи за нас молитви.
ПРО MY3HKY ЗЕЛЕНИХ ТРАВ Заки перейду до розгляду цієї важливої частини Книги Велеса, хочу відмітити найсшіьнішу рідну рису цієї поеми. Зелені трави мають струни. І струнять свої шелести.
Це знає і розуміє тільки українська душа. Хтось вихова­ний у Гайд-Парку Лондону, чи інших парках лордів, де трави є вистрижені на коротко і майже до коріння, ніколи не дога­дався б, що існує на світі музика шелесту трав.
Це українська поезія знає такі тайни. Вона знає, „про що тирса шелестіла" (С. Черкасенко). Вона розуміє розговори ду­бів, тайну лісового шуму. Леся Українка знає, що в лісі немає нічого німого, що все те, що там — живе, шумить і говорить і... має душу (пригадаймо поезії Антонича... ).
В моїй праці про джерела натхнень Лесі Українки дока­зую, що не тільки славний сивий Дід із урочища Нечімного був цим джерелом, але... дивне диво... саме Гимни Ригведи, які вона перша перекладала, за відкритими мною джерелами укра­
126
їнською мовою. Тоді в неї, немов у старинної жрекині, відкри­лася душа і серце на всю ріжноманітність істот і душ, що жи­вуть у Нічемному. І Новаліс не думав про таке множество Дрі-яд у наших пралісах.
Немає теж нічого німого в степу. Хто з українських по­вістярів, зокрема 19-го століття, не включає в свої оповідання довші, прекрасні й натхненні описи природи? Опис сходу сонця набирає дуже часто змісту прослави.