стасться чистою, всі води проливні стануться чистими, всі води моря стаються чистими, всі води озер стаються чистими, всі святі створіння Доброго Духа стаються чистими.
3. Якби Сонце не зійшло, тоді Демони знищили б усі істоти...
4. Той, хто жертвує Безсмертному, Світлосяйному, Бист-рокомонному Сонцеві, — щоб поборювати Темінь (Пітьму), щоб поборювати Демонів, народжених Темрявою,...
...той складає жертву АГУРА-МАЗДІ (Найвищому Божеству) — той приносить жертву власній Душі, він приносить радість небесним і земним Язатам (творчим і добрим духам), той, хто приносить жертву Безсмертному, Світлосяйному, Бистрокомонному Сонцеві".
Терпеливість нашого читача і увага при вникненні у ці фрагменти будуть нагороджені. Він зрозуміє тепер краще те місце у "Слові про похід Ігоря", де говориться про те, як наш герой "перебіг путь Хорсові".
Хоре є бистрокомонний і наш герой мусів мати чудово швидкі комоні, щоб перебігти дорогу Хорсові. Хоре біжить зі Сходу на Захід, а наш герой біжить із Півночі на Південь. Картина зовсім ясна, але й ясне те, чому знайдено Хорса в нашому Пантеоні. Це ж тільки інша назва отого, що коли йому складали жертву, то складали жертву Найвищому Богові (Агура-Маз-ді). Тоді то приносимо радість усім небесним і земним творчим і добрим духам. Отим духам, що їх наш батько кликав на Святу Вечерю на Різдво.
Що ж бачимо? Цілі епохи культу ділять Сварога і Хорса. Але залишається досить атрибутів і даних, щоб пізнати тут виразно найстарше наверствування протоарійської спільноти.
Вищенаведений гимн кінчиться таким благословенням для того чоловіка, що приносить жертву:
"Дай цьому чоловікові величність і славу, дай йому здоров'я тіла, — дай йому ясне, щасливе, благословенне перебування серед Святих!"
Очевидно, в Найвищому Небі!
Думаю, що зміст наведених місць такий прозорий, що дальші наведення чи висновки тут зайві.
Тотожність Хорса — попри різниці в часі і теологічних концепціях —і тут зовсім наявна. Аж тоді постає питання.
Скільки, саме скільки часу ділить слово „Сварог" від
174
"Гвар" і "Хоре" так, що це слово не розпізнали вже в його мовній прабатьківщині — прабатьківщині слова "СВАР"?..
Треба тут думати категоріями тисячоліть.
Слово "Гвар" набрало далі зміненого і скороченого звучання "Хуар", "Хоре". Це слово в новішій перській мові звучить "Хор" і досі, як я вже згадав, уживається ще в живих іранських мовах Прикавказзя.
Отже, від "Гвар" "Авести" до сьогоднішньої вимови "Хор" минуло дві тисячі років, бо ж наші предки ще перед "Словом" чули це слово у звучанні "Хоре" ще із закінченням "с", як записано у хроніці.
А скільки тисяч років від "СВАР" до "ГВАР" і до витворення цілої системи Заратуштріянізму?...
Засвідчення із „Матер Верборум"
Дивним дивом додаткове потвердження про значення слова "Свар" знаходимо теж на грунті старочеської лексикографії. Y чеському національному музеї зберігається пергаменто-вий манускрипт старовинної пам'ятки чеського словництва п. з. "Матер верборум", цебто "Матір слів". Його авторство приписували Сальомонові III, єпископові Констанци, під якого іменем як „Ґльоссай Сальмоніс" був він друкований в Авґсбурзі 1479 року.
Названий єпископ помер у 920 році. Дослідники цієї пам'ятки незгідні щодо датування манускрипту. Датують його 13-им сторіччям. Для нашого досліду, одначе, справа самої дати не має більшого значення. Коли б прийняти 13-те чи навіть 14-те сторіччя, то тим більше цінним буде засвідчення нашого слова аж у такому пізньому сторіччі після уведення християнства у Чехії, чи радше у Моравії тодішнього часу. Чим пізнішу дату буде стверджено, тим дивнішим буде в ньому збереження слова "Свар" у формі "Свор". (Різниця "а" і "о" у старослов'янських записах наших читачів уже не здивує).