Як не як, це дуже старовинна пам'ятка чеської мови.
Треба думати, що написали його монахи чи священики, які вживали латини частіше, ніж рідної мови, чи геж, будучи чужинцями, не засвоїли добре чеської мови, чи теж, будучи старші і рідше вживані слова, а побіч них пояснення... латиною. Цей рід пояснення називався "ґльоссами", а збірник — "ґльоссаріюм". Він не зберігся в цілості. Знайдемо там багато слів із старо-чеської чи старослов'янської релігії. Учені зацікавилися цією пам'яткою у першій половині 19-го сторіччя. Були
175
і вже прогомоніли дискусії про його автентичність. Попав він до музею у 1808 році. Для учених, що не мали змоги досліджувати цього манускрипту, видав його "гльосси" славний учений Ша-фаржік. Тут треба навести заголовок цього видання повністю:
Paul Joseph Safarzik und Franz Palacky: Die iiltesten Denk-maler der bohmishen Sprache. 1840. incl. „Glossen der Mater ver-borum".
Саме там між численними іншими словами наводить Ша-фаріжк гльоссу у її фонетичному і ортографічному виді, а саме ось як:
svor (zuor) zodiacus (383)
Отже слово "свор", наше "свар", пояснене тут латинською "ґльоссою" зодіякус.
ґльоссарії того часу не вдавалися в довгі дискусії та аналізи на дорогоцінному пергаменті, але подавали чи то найважливіше, чи то найбільше характеристичне або маловідоме значення слова. Так, наприклад, побіч слова "Лада" читаємо таке пояснення:
Lada — uenus, dea libidinis, cytherea.
Цебто: Лада — Венус (зауважте ортографію! — через "у"), богиня розкоші, китарейська. Отже, слов'янську Богиню пояснюють автори якимось найближчим відомим латинським поняттям. Отже, це не ідентичність, а тільки пояснення.
Y випадку нашого слова подає автор його маловідоме значення — однак дуже потрібне — з астрологічної ділянки як зодіяк. Тут мусимо нашим читачам пояснити, що астрологія уважалася наукою і п до 17-сторіччя викладали в університетах. Зодіяк є одним із основних понять в астрології. Різьблені символи зодіяку я бачив у катедрі в Аност із 12-го сторіччя. Це, напевно, не виняток у Франції.
Були й астрологічні тексти в Україні. Можна їх побачити у збірнику Тихонравова.
До Чехії разом із латиною прийшла, очевидно, і вся складна термінологія цієї „королівської науки", в той час нерозривно поєднаної з астрономією. Шукала ж людина своєї долі на небі. Автор словника, знаючи, йіо слово "свор" має-теж маловідоме, але цікаве значення, умістив його у "ґльоссаріюм".
Пригадую, що "зодіяк" — це та частина небесного кола, де кружляють чи відбувають неправильні рухи плянети. Ця зона обіймає близько 16 степенів по обох боках екліптики. Пригадую діяграму із лінгвістичної частини праці. Таке значення
176
слова "свар" знайшли ми в санскриті як уміщене в одно із значень „високого неба і світла".
Але ж не прийшло значення такого одного астрологічного терміну із Індії до Моравії в 11-ім чи 13-ім сгоріччі. Якби прийшло, то прийшло б із цілим апаратом понять цілої складної системи. Тим часом астрологія прігашла до Чехії разом із латиною і виключно латинські назви уживали до 12 сфер зо-діяку згідно із вавилонсько-римським календарем. Отже, мусіло бути ще тоді таке слово "свор" на означення високого неба, яке надавалося чи уживалося також для означення зодіяку.
І тому записали його у "ґльоссаріюм"!
Це не тільки блискуче потвердження одного із найбільше характеристичних значень слова "свар", але також зайвий доказ автентичности тексту "Матер верборум", — якби хтось і мав сумніви. Бо ж трудно було б вигадати якраз таке слово, якого значення дасться тільки через санскрит, хоч походить воно із часів протоарійської спільноти.
Пізніший коментар цього місця у виданні Патери і Срезневського додає, що таке значення цього слова невідоме в чеській мові. Цілком слушно! Воно перестало бути відомим, бо вже автори "Матер верборум" мусіли його пояснювати латинкою. А далі воно вийшло з ужитку і забулося разом із словом "Свар" і "Сварогом".
Чудо збереження! Отож, саме тут знаходимо блискуче, хоч і зайве вже для лінгвістики, потвердження нашої аналізи значення старовинного слова „СВАР" — Найвищого Світло-Світу.
Бібліографічні зауваги та висновки
Праця добігає до кінця. її лінгвістично-порівняльні і філологічні аспекти мають немов своє власне яскраве світло, а її ствердження є рівночасно висновками.
Залишається перед дослідниками і читачами величезний простір невичерпаного чару поезії, присвяченої чи надхненної гігантичною концепцією Найвищого Світло-Світу.
Хто вичерпає працю про поезію і філософію та споконвічний культ Найвищого Світло-Світу і Сонця-Божества?
Залишається безмежна височінь і ясність самої віри у Сварога, найстарішої і... сучасної.
На цю модерність філософії Світу як Світла я вказував уже в засновках своєї праці. Вичерпати цю тему могли б довгі до-
177