Я навів тільки найгрубші приклади. Знецінення переводиться навіть більше витонченими методами.
Отже, тому я ставлю це питання як питання об'єктивізму дослідів, як питання методології, і врешті як творче питання ще не існуючої науки порівняльної теології і релігіознавства.
Мушу зауважити, що ті самі „тонкі" методи досліду, цебто пересунення чи накинення іншого — сучасного — змісту вченням старовинним відноситься теж і до історії філософіЬч Під впливом панівного матеріялізму 19-го століття викривлюється в дусі того ж матеріялізму основні поняття старовинної філософії. Забувається, наприклад, що школа йонської філософії, коли шукала праосновного первня, з якого сконструйований світ, шукала цього первня як метафізичного елементу, а не як матеріалістичного елементу. "ВОГОНЬ" — "ЗЕМЛЯ" — "ВОДА" — це все живі і творчі "первні", а не елементи хемії. І навіть славний для матеріялістів Демокрит зовсім не був матері-ялістом. А ВОГОНЬ Геракліта — це теогонія ВОГНЮ і СЛОВД, і СЛОВА як ВОГНЮ, і слова як основи Буття. Але вся ця велич концепцій пропадає в матеріялістичній інтерпретації "учених".
Чи це має відношення до нашої праці?..
Але ж, очевидно!
Буде мова про ВОГОНЬ. А це не хемічний первень чи процес, але жива світотворча СИЛА-ІСТОТА.
194
Тут поети кращі від учених. Писала Леся Українка, що "тут у лісі немає нічого мертвого. Тут все живе!".
Найживіше є Світло і Вогонь. І світотворча Святість!
Отже, сформулюємо як методологічний імператив, щоб до дослідження старинної філософії і релігії не підходити, не нав'язувати, і не накидувати понять і уявлень із іншої доби, а зокрема наше вузьке уявлення про те, як то примітивно думали оці старовинні філософи чи творці релігій. Саме тут вузькість учених, що вони не годні визволитися, хоч би тільки для цілей кращого зрозуміння чогось їм невідомого, від закорінених уявлень пізнішої доби чи сучасности.
Але вернімося до самого досліду.
Мистецьке зображення і символи
Ми бачили в попередньому розділі, як віщун-мистець зображує "Найвищість" — "Всеобіймаючість" — "Всеприсут-ність" — "Всевидючість" — "Небесність" та інші Атрибути Свантевита через символізм його чотириголовости. Побачимо, що таке характеристичне зображення многоголовости статуй дасться прослідити на інших теренах Европи, приписуваних кельтійцям, а також на терені... Індії, де триголовість Найвищого Божества — Брагми, чи Вішну станеться клясичною, загальноприйнятою формою зображення Єдиності у трьох аспектах чи особах.
Якже виразити "Святість" засобами мистецького символізму, коли вже прийнято загальним стилем зображення Божеств як чоловікоподібних статуй, а їх атрибути як частини тіла, чи предмети людського світу. Чотирирукі зображення Божеств в Індії тримають звичайно у своїх долонях виразно окреслені символи їх Влади чи Божественної Дії. В розвитку символіки, деякі з них наберуть виразно абстрактного вигляду і форми, як от — Тризуб чи розвинена пізніше із нього Ваджра Індри.
Яким символом виразити "Святість"...
Від непам'ятних часів уявлення про Божественне Надхнення, Радість чи Потугу Чину були поєднані із культом напою, що став теж головним предметом жертви через розлиття. І так у культі арійської віри в Індії став вірігравати величезну ролю саме культ Соми, — міцного Божественного Напою, який символізував Космічне Надхнення, власне Святість у нашому визначенні.
195
Жертва Соми сталася однією із найбільше розвинених жертв через розлиття, — т. зв. „лібації", — а приносили її головно найулюбленішому і найпопулярнішому Богові-Героєві — Гндрі, Громовержцеві, і Володареві над Богами, хоч не був він іайвищим Божеством. Ціла дев'ята книга Ригведи присвячена сультові Соми — цапиткові Космічного Надхнення і Божествен-юї та Героїчної Потуги.
Очевидно, субстанція такого напитку змінювалася із зоною та з розвитком традиційного виробу такого напою. Наші герени славилися здавен-давна виробом меду, сиченого, питного, ферментованого, а також „алу" або „олу", що відповідає англійському слову „але" у теперішній вимові „ейль", цебто рід густого пива. Саме ж „пиво" не вимагає пояснень, бо воно очевидно походить від слова „пити".
Від непам'ятних часів спроваджували в Україну, а отже в Прибалтику "вино". В нашому описі ужиє Саксонець слова вино", хоч зовсім можливо, що це був рід паленого меду. Можливо, тимбільше що почуємо рівночасно, що головний предмет ятасуваної жертви буде величезного розміру округлий хліб, — дебто по-нашому „коловай" чи „коровай" „СПЕЧЕНИЙ НА МЕДУ".
Такий напиток пили у сивій давнині із рогу і саме цей лювнений вином чи медом ріг буде символізувати в мистецькому зображенні Божественне Надхнення чи саме "Святість".
Отже, головним символом, який зображує головний Атрибут Свантевита буде в аналізованому нами зображенні РІГ СЗ МЕДОМ.
Такий РІГ ІЗ МЕДОМ відогравав теж велику ролю в цілому протослов'янському культі, як про це свідчить нагробне зображення напевно слов'янського походження надмогильної гранітної плити, на якій зуявлена живого розміру людська постать, а саме — старший віком мужчина, який притискає до ірудей величезного розміру РІГ. Опис цього пам'ятника подає Шухгардт у своїй археологічно-дослідницькій праці п. з. „Арко-на, Ретра, Вінета", 1926 на ст. 23, звідки подаємо наведену репродукцію.
Таких і подібних знахідок є багато і їх помилково уважали деякі вчені як зображення самого Свантевита, але вони виразно одноголові і усе пов'язані із могилою.
Не буде для нас трудно пояснити це зображення. Душа померлого іде до Найвищого Неба, до місця де всі його хоробрі предки перебувають і там заживає СВЯТОСТИ НЕБЕС, символічно зображеної у вигляді величезного рога, очевидно із ме-
196