Володимир Шаян
«Віра предків наших»
ЛЮБІ УКРАЇНЦІ!
Ця передмова друкується задля того, щоб ви мали змогу зрозуміти чи існуєрізниця поміж Вірою наших предків, яка називається "ПРАВОСЛАВНА", тобто — Віра, що славить сили, які правлять Всесвітом і які називалися "БОГ", і — християнською релігією.
СЛОВО "БОГ" похідне від санскритського ("Бату" — багато даючого, тобто Дажбог).
Воно вперше виникло в Праукраїні, як назва Тих вищих сил, що правлять Всесвітом і люди згідно цього вірування не раби (як у християн), а — Дажбожі діти.
СЛОВА "ПРАВОСЛАВ'Я", "БОГ", "СЛАВИТИ", "МОЛВЛЕННЯ" використані християнством з Віри наших предків.
Живучи по законам "Православного" праукраїнського вірування, наші пращури досягли великих духовних і культурних набутків, що стверджено дослідженнями археологів, лінгвістів-санскритологів, істориків.
А завдячуючи християнській релігії, яка утворена на культурних набутках іншої нації (непритаманних ментальності і світогляду етнічних українців) накинутої насильницьким князем ВОЛОДИМИРОМ-БАЗИЛЕМ, Україна і українська нація без свого ідеологічного стержня, тобто Рідної Віри, дійшли такого стану, який ми маємо зараз.
В підтвердження цієї думки висловлювались найкращі сини і доньки Української нації:
Т.ШЕВЧЕНКО:
"Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить."
"Усе брехня
І в Римі, і у Візантії
Ніколи правди не було."
"За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано (Премудрого одурено),
Багряницями закрито
І розп'ятієм добито?
Не добито! Стрепенися!"
"Не хрестись, І не клянись, і не молись Нікому в світі! Збрешуть люде
І візантійський (Cаваоф одурbnbІ Не одурить Бо ї Карать і милувать не буде: Ми не раби його
"Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклоняйтесь!"
"Наробив ти, Христе, лиха!
А переіначив Людей Божих?!
котилися І наші козачі
Дурні голови за правду,
За віру христову,
Упивались і чужої,
І своєї крові:
"Будем, брате, з багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленими піч топити
А кропилом будем, брате.
Нову хату вимітати!"
"Церков домовина Розвалиться... і з під неї Встане Україна і розвіє тьму неволі Світ правди засвітить!"
ЛЕСЯ УКРАЇНКА:
"В руїнах тепера єдиий наш храм,
Вороги найсвятіше сплямили.
На твоїм олтарі неправдивим богам
Чужинці вогонь запалили."
"Учили ви мене любити ближніх,
Так научіть мене їх боронити,
А не дивитись, опустившируки,
Як в братстві браття погибають."
І.ФРАНКО:
"Подумай добре, що Господь (христос) велів,
Любіть - казав він - своїх ворогів.
А ворог правди, ворог світла й волі
Не варт любови нашої ніколи."
Г.СКОВОРОДА
Про Біблію і біблійного змія:
"Ввесь потоп не із вищого небі нам даний,
Алеадськая зміїна челюсті, відригнула,
Розливаючи, його розілляла..."
"Заслужив цей Змій за гам
Відрити, роздори, піни, муки
На всесвітній сміх омерзення і Зневагу!»
«Читати біблію і слухати брехню – це одне і те ж».
А в що віруваті зробить висновки вже сами…
Коли народу корінь знищить,
Лишиться з нього попелище.
З корінням виривай культуру.
Яка народу творить мури!
Вбивай його прадавню віру,
Щоб в скарби він свої не вірив,
Щоб скарбів він не мав ніде,
Щоб був непевний сам себе!
Корчуй фолкльор — народню творчість.
Бо в ній палає дух пророчий,
Що може люд той розбудить,
Який зуміє вмить прозріть.
Плюгав поетів, їхні твори,
В безсилих — завжди дух покори!
Коли все їхнє вщент розбити.
Тоді їх легко покорити.
Отак цілі тисячоліття
Упоювали в нас: „Все сміття,
Що ваш створив поганський дух.
Трощи і нищ усе навкруг,
Щоби нащадки не уздріли,
Що предки ваші щось творили,
-А щоб вони служили нам —
Своїм новим володарям!
Коли ми ваше все понищим,
Тоді в своїх книжках напишем:
На світі все створили ми,
А ви — сліпі й глухі раби."
Той, хто існує з запозичень,
Від всіх залежний раб одвічний.
Коли підірване коріння,
Не дасть вже плоду деревина.
Культуру давшою віками
Корчуєм вашими ж руками,
Щоб наше зверху все було
Й на цілий світ вогнем цвіло.
— Що є у вас? Перун роздертий?
У нас он Зевс стоїть безсмертний
І кожен на землі школяр Зна:
Зевс богів всіх володар.
Отак нас дурять, як дурили
І обривають духу крила,
Щоб не летіли ми в зеніт,
Щоби без нас здобути світ.
25.4.76
Ставок красою чарував своєю,
Вода мінилась барвами, як скло,
Але його правдивою душею
Було могутнє щедре джерело.