Вірші з війни

А до нього не пропхатися
В коридорі в приймальні в кабінеті барикади
Барикади з грошей
Пачками складені банкноти
У нього стілець з грошей стіл з грошей
Мобільний телефон з грошей
І сам він як помічена купюра.
Уявляєш старий скільки грошей
А вони все несуть і несуть
Запропонував би тобі трохи взяти
Он їх у мене скільки
Але ж ти не зможеш.
Чому ж не зможу
Куплю хлопцям танка
Чи того як його джорджа буша
Не того який президент
А того який авіаносець
І тільки простягаю руку
До найближчої купи грошей
Як нараз звідти вистрибує вогненний пес
Із самого пекла
З вогненною шерстю вогненними очима
І вогненними зубами
І хапає мене за горло
Заледве встиг заховатися за хрест

Я казав тобі не зможеш
Каже міністр
Я дивлюся на нього
А він стоїть в оточені усіх своїх родичів
До сьомого коліна назад
І до сьомого коліна вперед від нього
І кожну його бабусю
Кожного його онука
Через нього
Тримає за горло гризе догризає
Зграя пекельних псів

Тим часом мій білий вірш
Червоним чорніє
Як повстанський прапор нашої боротьби

Але треба йти до міністра
Як хлопці веліли
Тільки-но я підійшов до будинку міністерства
Як назустріч мені виходить Череп.
Ви не знаєте хто такий Череп
Може ви не знаєте що таке ринок юність
Ну тоді запитайте у киян
Череп — знаний рекетир і вбивця
Свого часу кришував ринок юність
Поки його не завалили
А міністр кришував його
Череп кажу так дивно бачити тебе тут
На вулицях Києва
Ти років з 15 як мав би горіти в пеклі
А твої кістки вже мали б згнити
Сам дивуюся прікінь
Сижу я собі в пеклі на ніжнєй полкє
Кричу як потєрпєвший бо страшно
Кругом есе горить дикий сушняк
І реально больно
А тут приходить чорт і каже
Череп собірайся с вєщами на виход
Переводишся в камеру з полегшеним режимом
А твоє місце звільняється для іншого
Ото заходив до нього в гості —
Відпустили мене на годинку
Щоб я особисто повідомив йому про це

І я стаю чорний з горя як Нельсон Мандела
І в мені кипить кров червона
як у Нельсона Мандели
І я тікаю з цього поля бою
Тікаю як останній боягуз
Тікаю з цього сторозтерзаного Києва
Туди де моє серце віднайде мир і спокій
Туди де не так страшно
Туди де Маріуполь Артемівськ Луганськ

Ну чого ти мучишся
Рвеш собі й мені душу
Цілься правильно
Каже мені залізяка
Каже мені надвечір мій автомат
Чи ти думаєш якщо я автомат
То у мене немає серця
Це ти цілишся
Але я вирішую
Стріляти чи ні
Попадати чи не попадати в ціль

І я кидаю подалі в кут дурну залізяку
Наказую щоб замовк
І не спокушав мене дурними речами
Знімаю ріжок з набоями
Ставлю зброю на запобіжник
Все
Отбой

Поки дійшли до кінця
Мій білий вірш
Повністю став червоно-чорним
Поверх горя
Запеклася кров