Вірші з війни

У війни свій бог
Свої жерці й капелани
Не схожі на тих яких я бачив колись
у Софійському храмі

А ви правильно робите коли молитеся
на жінку з дитиною
Взагалі це мало не єдине
що ви робите правильно
От тільки молитися треба
кожній жінці з дитиною
Не лише одній.

Коли приходить час платити війні данину
Життя бійця можна відкупити
Обміняти його на життя трьох діток
Трьох діток чоловічої статі
Якщо жіночої — то вдвічі більше
Трьох жінок
Одна з них неодмінно мусить бути вагітною
І п’ятьох-шістьох старих.

Деякі так роблять
Через слабкість духу
Від страху
Здебільшого це притаманне
солдатам темного війська.
Я так не зміг.

Звісно можна спробувати відкупитися
кров'ю Господньою
Але це те саме що прикриватися в бою
жінкою з дитиною
Тією зі стіни Софійського
Чи ось цією з передмістя Горлівки
Однаково

Адже це просто слабка жінка
з маленькою дитиною.
Якщо ти солдат
Ти не повинен ніким прикриватися
Ти маєш усіх викупляти собою.

Виявляється вмирати зовсім не боляче
Жити — боляче.
У вас на землі усім так боляче!
Навіть звідси видно як вам боляче
Усе ваше життя —
Біль біль біль.

А тут — стільки неба!
Ви собі навіть не уявляєте скільки тут неба!
Неба за яке не треба битися
Неба якого вистачить усім.

(Небо нагадує дитячий конструктор
Це — як пазли
Які по одному кожна людина носить в собі.
Зберемо докупи усі пазли — отримаємо Небо
Зберемо значну частину — отримаємо
значну частину Неба
А коли ти один у великому місті чи серед поля
Яка тобі корись з твого пазлу?)

Ніби все гаразд
Я — вмер
Бо так треба
Але десь потайки я вам заздрю
Я сумую за вами
Я страшенно за вами сумую
Заздрю вашому болю
І мрію колись повернутися
Щоб знову зустрітися з вами
Навіть якщо доведеться ще раз
Пройти крізь біль.