— Насмілюсь дізнатися, яка наступна за цією?
— Названа в роду шанобливою до батьків,
Названа в селі поштивою до старших.
— Насмілюсь дізнатися, яка наступна за цією?
— Нею буде, безсумнівно, мала людина, чиї речі завжди щирі, а дії рішучі. вона обмежена і вперта, але її теж можна вважати «наступною».
— А які ті, хто в наші дні стоять біля керма?
— А... дрібні людці! На них не можна зважати!
Учитель сказав:
— Не знайшовши того, хто іде посередині, повинні зближуватися з нестримним і сумлінним. Нестримні цілеспрямовані, а сумлінні стримані.
Учитель сказав:
— У південців є вислів: «У кому нема постійності, той не зможе бути навіть чаклуном і лікарем!» Прекрасно сказано!
Учитель пояснив:
— Йому про це й гадати не треба.
Учитель казав:
— Чеснотливі мужі, маючи розбіжності, перебувають у гармонії; а в малих людей гармонії не може бути і в згоді.
Цзигун спитав:
— Що, коли когось люблять усі односельці?
Учитель відповів:
— Це погано.
— Що, коли когось ненавидять усі односельці?
— Це теж погано. Буде краще, якщо його полюблять лише хороші односельці і зненавидять погані, — відповів Учитель.
Учитель сказав:
— Легко служити, коли править чеснотливий муж, але догодити йому непросто. Йому не догодити, якщо догоджати, не йдучи по путі. Коли же він керує людьми, то зважає на таланти кожного.
Важко служити, коли править мала людина, але догодити їй легко. їй можна догодити, якщо навіть догоджати, не йдучи по Путі. А коли вона керує людьми, то вкрай до них вимоглива.
Учитель казав:
— У чеснотливому мужі скромність поєднується із розкутістю, у малій людині за відсутності розкутості багато пихи.
Учитель сказав:
— Хто твердий, рішучий, нехитрий і говорить насилу, той близький до людяності.
Цзилу спитав:
— Яким треба бути, щоб могли назвати ученим мужем?
Учитель відповів:
— Ученим може називатись людина, здатна напучувати й бути доброзичливою. Вона напучує друга й ставиться доброзичливо до брата.
Учитель сказав:
— Якщо хороша людина навчала людей сім років, їх можна посилати в бій.
Учитель сказав:
— Вести воювати ненавчених людей значить їх залишати напризволяще.
Глава 14. Сянь спитав
Сянь спитав про те, що значить «соромно».
Учитель відповів:
— Соромно діставати платню, і коли в країні є Путь, і коли її там нема.
— А чи можна вважати людяністю позбавлення від марнославства, зверхності, заздрощів і зажерливості?
— Можна вважати, що цього важко досягнути. А щодо людяності, то я не знаю, — відповів Учитель.
Учитель сказав:
— Не гідний бути вченим той, хто думає про сите й спокійне життя.
Учитель казав:
— Коли в країні є путь,
Будь щирий у вчинках і речах;
Коли в ній немає путі,
Будь щирий у вчинках, у розмовах обережний.
Учитель сказав:
— У доброчинних людей завжди є що сказати, але в кого є що сказати, той не завжди буває доброчинним.
Хто повний людяності, той неодмінно хоробрий, але хоробрий не завжди повен людяності.
Наньгун спитав Конфуція:
— І майстерно стріляв з лука, Ао міг пересувати по суходолу човни, але це їм не допомогло й обидва зле скінчили. а Юй і Цзи самі орали землю й здобули всю Піднебесну!
Учитель нічого на це не відповів, але, коли Наньгун Ко вийшов, сказав:
— Який він справді чеснотливий муж!
Як він шанує чесноту!
Учитель казав:
— На жаль, буває, чеснотливий муж — і нема в нім людяності, але не буває, щоб мала людина — і була вона людяна!
Учитель сказав:
— Як можна бути невибагливим до того, кого ти любиш?
Як можна залишати без поради того, кому ти відданий?
Учитель сказав:
— Складаючи формулювання, Бі Чень спочатку створював його начорно, Ши Шу висловлював про це свою думку, відповідальний за зовнішні зносини Цзиюй вносив правки, а Цзичань зі Східного селища вигострював.