— Я займаю місце за сановниками, тому не смів мовчати, — сказав Учитель.
Цзилу спитав про те, як служити володарю. Учитель відповів:
— Не бреши і не давай йому спокою.
Учитель казав:
— Чеснотливий муж осягає найвище, Мала людина осягає нижче.
Учитель сказав:
— У давнину навчались заради вдосконалення себе, Нині навчаються, щоб сподобатись іншим.
Цюй Боюй послав одного чоловіка до Кон-фуція.
Сидячи з ним, Конфуцій його спитав:
— Що робить наш пан?
— Пан хотів би, але ще не може, менше схиблювати, — відповів він.
Коли посланець Цюй Боюя вийшов, Учитель вигукнув:
— Який посланець! Який посланець!
Учитель казав:
— У справи іншого не вникай,
Коли не на його ти місці.
Учитель Цзен пояснив:
— Чеснотливий муж не думає про те, що не відноситься до нього за становищем.
Учитель сказав:
— Чеснотливий муж соромиться багато говорити, а коли діє, то проявляє надмірність.
Учитель сказав:
— Троїста путь вирізняє чеснотливого мужа, мені не до снаги:
Людяний не тривожиться,
Тямущий не сумнівається,
Сміливий не боїться.
Цзигун зауважив:
— Учитель це про себе сказав.
Цзигун любив давати оцінку людям. Учитель сказав:
— Який ти, мабуть, довершений, Ци!
А в мене для цього нема часу.
Учитель сказав:
— Не журися, що тебе ніхто не знає,
А журися через свою недовершеність.
Учитель сказав:
— Чи не буде гідною людиною той, хто зможе без упередження й підозріливості заздалегідь прозріти брехню й недовіру?
Вейшен Му сказав Конфуцієві:
— Заради чого ти так клопочешся, Цю?
Не інакше як хочеш показати свою красномовність?
— Я не смію бути красномовним, але мені не до вподоби упертюхи, — відповів Кон-фуцій.
Учитель казав:
— Коня звуть тисячоверстовим, славлячи його вдачу, а не фізичну силу.
Хтось запитав:
— Що, коли за зло платити добром?
Учитель відповів:
— А чим же за добро платити?
Плати за зло по справедливості,
А за добро плати добром.
Учитель сказав:
— Який жаль! Ніхто мене не знає.
— Але чому ж Вас ніхто не знає? — спитав Цзигун.
Учитель відповів:
— Не нарікаю на Небо, але не виную людей, працюючи коло нижчого, найвище осягнув. Чи не Небесам і відомий я?
Гунбо ляо оббрехав Цзилу перед Молодшим Сунем. Цзифу великий повідомив про це вчителю і додав:
— Гунбо ляо вдалося насправді посіяти сумнів у серці господаря. Але в мене ще стане сил, щоб піддати його публічній страті.
Учитель сказав:
— Чи підуть шляхом, а чи його відкинуть, на те є повеління Неба. Як може Гунбо ляо завадити Небесному велінню?
Учитель сказав:
— Кращий віддаляється від світу,
За ним іде утікач із країни,
Наступний уникає погляду,
За ним слідом той, що тікає від слів.
Цзилу заночував біля Кам’яної брами. Вранці воротар у нього спитав:
— Ти від кого ідеш?
— Від Конфуція, — відповів Цзилу.
воротар вигукнув:
— Чи не той це, хто продовжує робити те, в чому, як він знає, йому не досягнути успіху?
Коли Вчитель, перебуваючи в уділі Вей, бив у кам’яний гонг, якийсь чоловік із плетеницею за плечима проходив повз ворота дому Конфуція і сказав:
— Як тяжко на серці в того, хто так б’є в гонг!
І потім продовжив:
— Які грубі ці звуки! Такі дрібні й набридливі! Ніхто тебе не цінує — то й облиш, оце й усе.
Учитель відповів:
— Він такий категоричний, що не можу й заперечити!
Цзичжан спитав:
— У Книзі сказано: «Пращур Піднесений, дотримуючись жалоби, жив у халупі і не говорив три роки». Що це значить?
Учитель відповів:
— Не тільки він, усі древні так учиняли. Після смерті володаря посадові особи протягом трьох років виходили в своїй діяльності тільки з вказівок першого радника.
Учитель сказав:
— Коли правитель любить ритуал, йому легко керувати народом.