Словом, я рушив звідти на північ і йшов усе далі й далі. Там я й зустрівся з отим чоловіком. Навколо був густий ліс, і якби я не йшов весь час понад річкою, то вже, мабуть, заблукав би. Правда, у річку вливалось багато потоків та струмків, і щоразу, коли мені доводилось повертатися й шукати обхід, мене поймав страх, що вже не знайду дороги, хоч я пильно примічав кожне дерево. В цьому нема нічого дивного, бо там зовсім не такі ліси, як у нас. Якби шукач каучуку, що добре знає ці хащі, попав у ліси Чако, де я можу знайти дорогу навіть навпомацки, то теж заблукав би. І от раптом я чую постріл, потім ще один і ще кілька швидко один за одним, усього одинадцять. «Ну, — думаю собі, — комусь, мабуть, доводиться скрутно: або вже відспівав своє, або дуже обережний хлопець і, залишивши для себе останній патрон, швиденько дозаряджає гвинтівку».
Потім знову пролунало шість пострілів, запала тиша, а трохи перегодя — ще три: хтось вистрілював, певно, стільки набоїв, скільки встигав зарядити. А вже далі лунали тільки окремі постріли. Чорт, мабуть, комусь добряче припікало! Я вже зрозумів, що той бідолаха опинився сам один серед стада диких кабанів — пекарі і пробиває собі дорогу. Хоч дивувало те, що весь час стріляє тільки одна рушниця і жодна не відповідає! Та й взагалі у лісі не чутно було ні звуку. У кого ж, власне, стріляв той нещасний, не шкодуючи набоїв? Адже тут не зайдеш до найближчої крамнички і не купиш їх. Раптом мені сяйнула думка — аж мурахи забігали по спині: це ж він одстрілювався від індіанців і тепер вони, мабуть, схопили його! Треба брати ноги на плечі. Але ж куди тут утечеш? Я й не знав уже, як вибратися з цієї хащі — і дуже хотів зустріти когось, хто знає цей ліс.
Із кумами-індіанцями взагалі нелегко домовитися, навіть коли можеш по-їхньому говорити. Але тут, видно, вскочив у біду якийсь крістіано. І хоч він, може, людина й не вищого сорту, все-таки крістіано, і вінчестер у нього такий самий, як у мене. Словом, це вже якесь братство по зброї — отож треба йти на допомогу. Я продирався крізь хащі на ті постріли, які лунали рідше й рідше, і раптом побачив між кущами капелюх. І чий би ви думали? То був капелюх каучероса — такий собі бриль, просяклий каучуковим молоком і закіптюжений біля вогнища. Виходить, я, порядний мисливець, допомагатиму убивці каучеросові? Я вже хотів був стрельнути в той капелюх, але щось мене спинило. Адже мисливець, який поважає себе, повинен стріляти в кожного збирача каучуку, зустрівши його в джунглях, бо каучероси вбивають індіанців, а ми їх захищаємо, хоч і боїмося, такий уже порядок завів у нас Караї Пуку, і з тої пори індіанці дозволяють нам спокійно полювати, принаймні на околицях своїх земель. Але там були зовсім інші індіанці, і хтозна, чи став би захищати їх сам Караї. До того ж ще не починався збір каучуку, і каучеросові тут, власне, не було чого робити. Може, це якийсь переодягнений мисливець? Якщо це так, тоді він, либонь, стане мені в пригоді, бо я тепер уже й сам почав боятися індіанців. Словом, я вирішив допомогти йому. От тільки не видно було, куди стріляти — ніде нікого, лише зрідка щось пролітало крізь листя, але я не знав, що воно таке. Тим часом каучерос без упину стріляв, час від часу перезаряджаючи рушницю, причому стріляв щоразу в інший бік, навіть не цілячись. Тоді я теж дозволив заспівати своїй пухкалці. Швиденько вистрілив тричі в повітря і, ввійшовши в раж, так зарепетував, що навіть не помітив, що кричу по-своєму:
— Ана-мем-би-ре-е-е!
Той, хто родом з Бразілії, цього не зрозуміє, але у гуарані це найгірша лайка, щось ніби «чортів син» або, скоріше, «син блукаючого духа».
І в ту ж мить наче хто обірвав: ущухло оте шелестіння в листі. Мовби мій вигук прозвучав для дикунів як заклинання! Ми все так же сиділи кожен біля свого дерева з гвинтівками в руках, але довкола — ані шелесне. Потім каучерос підійшов до мене і подав руку. Тільки тепер, коли він підвівся з землі, я побачив, який то здоровань.
— Ви мене виручили з біди, корентинцю[14], — промовив він.
— Який я корентинець? Чистий парагваєць, — відповів я.
14
Корентинець — мешканець провінції Коррієнтес в Аргентині. Здебільшого метиси або цивілізовані індіанці гуарані.