А найважчою умовою конкурсу молодих талантів, геніальних кандидатів на місця Едісона, Фарадея, Йоффе, Молчанова, Ферсмана і інших було завдання знайти новий матеріал для оболонки, з якою можна було б без риску розриву летіти на висоти, що перевищують 40.000 метрів.
І Іна винайшла нові способи для повітряного стрибка...
– Я пропоную зробити металеву оболонку, –
сказала дівчина-молодий фізик, бачивши, як безсило б’ється наука над питанням, з якого матеріалу створити оболонку стратостатів, щоб вона могла роздуватися в тисячі разів краще і надійніше за гуму і різні каучуконосні тканини.
Недруги зустріли її здивованням і сміхом.
– Яка нісенітниця!.. Яке безумство!..
– Я на такій оболонці, заявляю сміливо, не лечу.
– Замовте для неї оболонку з чавуну, – вигукнув один тугодум, консультант закладеного для побудови «Комсомола-1».
І лише спокій і витриманість Лінецького, старика, який бачив революції у фізиці, врятували від негайної ганьби Іну Шевченко, яка палала новою ідеєю.
– Я пропоную зробити політ у світові сфери на оболонці із стопу золота з невеличким додатком срібла й міді.
Лінецький миттю поставив досліди, і всі твердження на диво сміливої вченої виправдалися. Один грам золота розтягувався в нитку завдовжки 2 кілометри і при цій довжині витримував навантагу в 62 кілограми, тобто потвердив розрахунки Іни Шевченко – дати на 42 кілограми золотого стопу дві тонни шістсот чотири кілограми корисної навантаги при коефіцієнті 1 Х 62.000. Таким чином, золото побило всіма своїми властивостями гуму – і тягучістю, і ковкістю, і легкістю.
І ось сьогодні вона летить на своєму дітищі.
3
Стрілка налазить на цифру 22.000 метрів. Іна сидить за камерою Вільсона, поліпшеною Лінецьким, і, напружуючи зір, підраховує коливання струни, що її бомбардують космічні промені. В цю хвилину вона позначає на діаграмі широкий ступінь, де тимчасово спиняється ріст кількості космічних променів.
Ці ступені повторюються закономірно і стійко.
Патетичний сум лягає на її лице. На однім із таких ступенів загинули герої височини – Федосеєнко, Васенко і Усискін.
Чорна думка не в’яжеться з її сонячною роботою. А вона така гарна й ідеальна на цій незрівняній височині. Це означає – сидіти, схилившися, над найтоншою апаратурою, створеною колективом винахідників, і стежити за найтоншими рухами ефірної матерії. Це значить – дивитися на біленьку волосинку стальної струни і лічити, лічити вдари таємничих променів. Волосинка здригається все частіше і частіше, і ти лічиш уже не сотнею на кубічний сантиметр, а тисячею. Тут, у занебессі, сильно погустішав електричний улов протонів і нейтронів. Постає питання: хто вони, ці миготливі електрони? Якою рибальською сіткою виловити їх багатство? Великі думки у голові нанизуються словами, зростають образами, фантастичними спочатку і реальними у своїй основі.
Тим часом земля відгукується раз-по-раз, і радіохвилі плещуться біля висот і низин.
Дзвенить Земля, гримить Земля, говорить Земля.
Радіограма номер шість:
«Стратостат «Комсомол-1» Красіну, Мурзаєву і Шевченко.
Палко вітаємо бійців радянської науки і техніки, що сміливо штурмують стратосферу. Певні, що ваш політ збагатить нашу науку новими відкриттями.
Івагін, Лінецький, Горячов».
Ви прикуті внизу до приймача і чуєте висотні звуки радіодзвонів. Екран кипить вогнями відображень. Ви у безперервному курсі робіт усіх трьох стратонавтів. Ви бачите м’які тіні на обличчі Іни, що схилилась над камерою. Світло падає на неї зверху від золотої кулі і золотить її синій комбінезон. Ви помічаєте маленький непорядок в її костюмі і ваша рука тягнеться поправити пояс комбінезона, який зачепився у метушливій роботі за ріжок стола, де Красін веде свій щоденник. Навіть жмут волосся, що вибилось із шлема, ви ладні заткнути на місце.
Мурзаєв записує текст радіограми, і ви чуєте тоненький писк пера під його рукою. Ось він підводиться, і ввесь СРСР бачить лице з хитруватою посмішкою. Воно позолочене верхніми променями і тому тіні на зморшках лиця дають багряний відтінок. Мурзаєв зводить брови.