Крім того, коли Лейнг дістав посаду старшого викладача на кафедрі фізіології в новому медичному інституті, логічно було придбати квартиру ближче до роботи. Так йому знову вдалося відкласти важливе рішення: чи слід залишити викладання та відкрити власну практику. Але він повторював собі, що все ще чекає на справжніх пацієнтів. Раптом вони знайдуться просто у висотці? Зваживши все, до ціни включно, Лейнг підписав договір оренди на дев'яносто дев'ять років і в'їхав до квартири — однієї тисячної частки скелі.
Над головою тривала гулянка — галас вечірки розносився завихреннями вітру навколо будівлі. Останні краплі вина, блиснувши, витекли з балкона. Босий Лейнг став на холодні балконні кахлі і пальцями ноги здер етикетку зі скалок. Він одразу впізнав вино — дорогу підробку під шампанське, яку продавали охолодженою у винному магазині на 10-му поверсі і яка була найпопулярнішим трунком у крамниці.
Те ж саме вино вони й самі пили вчора ввечері в Еліс на святі, такому ж безладному, як і те, що шуміло зараз над головою. Лейнг, який хотів розслабитися після довгого робочого дня у фізіологічій лабораторії, кинув оком на привабливу гостю, проте незрозуміло яким чином утягнувся в суперечку зі своїми найближчими сусідами з 25-го поверху — молодим честолюбним хірургом-ортодонтом, на ім'я Стіл, та його настирливою дружиною — консультантом із моди. Із п'яної балаканини Лейнг тільки й усмідомив, що примудрився чимось образити їх і це якось пов'язане зі сміттєпроводом. Парочка затисла Лейнга за стійкою бару, і Стіл почав закидати його гострими запитаннями, немов пацієнта, що безвідповідально ставиться до власних зубів. Худе обличчя хірурга-ортодонта (проділ посередині завжди був для Лейнга ознакою складного характеру) насувався ближче і ближче — ось-ось застромить між зубів металевий ретрактор. Його завзята гламурна дружина, чомусь роздратована бездіяльністю Лейнга у важливій справі організації життя у висотці, підтримувала атаку Стіла. Її бісила пристрасть Лейнга до коктейлів перед обідом і загальне нехтування умовностями. Вона була впевнена, що Лейнг у свої тридцять років повинен працювати по дванадцять годин на день і бути з усіх поглядів таким же респектабельним і самозадоволеним, як її чоловік. Безсумнівно, вона сприймала Лейнга як свого роду втікача з медицини, що знайшов потаємний підземний хід у світ безвідповідальності.
Ця безглузда суперечка здивувала Лейнга, хоча одразу ж після переїзду у висотку він почав відчувати навколо себе загальну неприязність. Висотка ніби жила подвійним життям. Розмова на вечірці в Еліс відбувалася на двох рівнях: під тонкою плівкою професійної балаканини переховувався товстий шар особистих чвар. Часом Лейнг відчував: люди тільки й чекають, коли хто-небудь зазнає серйозного прорахунку.
По сніданку Лейнг підмів скалки на балконі. Дві декоративні плитки взялися тріщинами. З почуттям невдоволення він підняв шийку пляшки з фольгою та дротом на корку і жбурнув через поруччя балкона. За кілька секунд з автостоянки долинув дзвін.
Схаменувшись, Лейнг обережно визирнув за поруччя: раптом поцілив комусь у лобове скло. Втім, він тут же вголос розсміявся та поглянув угору, на 31-й поверх. Що за свято таке о пів на дванадцяту ранку? Гомін тим часом наростав — гості прибували. Ця вечірка помилково стартувала зранку або триває зі вчора, а тепер відкрилося друге дихання? Внутрішній час у висотці, як і її штучний психологічний клімат, підпорядковувався власному ритму, що задавали алкоголь і безсоння.
На балконі вище і збоку від квартири Лейнга одна із сусідок, Шарлотта Мелвілл, ставила на стіл тацю з напоями. Погладжуючи втомлену печінку, Лейнг пригадав, що вчора на вечірці в Еліс прийняв пропозицію на коктейль. Спасибі Шарлотті, вона врятувала його від ортодонта, стурбованого сміттєпроводом. Лейнг занадто набрався, щоби в нього щось вийшло з цією миловидною тридцятип'ятирічною вдовою; він тільки з'ясував, що вона працює копірайтером у невеликому рекламному агентстві. Лейнгові імпонували легкість у спілкуванні з нею та близькість розташування її квартири, це пробуджувало дивну суміш розпусти та романтики — з віком він ставав і романтичнішим, і цинічнішим водночас.
Секс — це те, чого у висотці було досить. Знуджені дружини сиділи біля басейнів і в ресторані або гуляли рука в руці по вестибюлю 10-го поверху. Лейнг спостерігав, як вони коротають пусті години, кидаючи на всі боки чарівні, але обережні погляди. Попри весь свій цинізм, Лейнг розумів, що після розлучення перебуває в небезпечній зоні: один необережний романчик хоч із Шарлоттою Мелвілл, хоч іще з кимось — і він влипне в черговий шлюб. У висотку він переселився, щоби позбутися стосунків — будь-яких. Досить було присутності сестри та спогадів про нервово хвору матір — лікарську вдову, що поступово сповзає в алкоголізм.
Однак Шарлотта рішуче розвіяла його страхи. Її думки були занадто зайняті смертю чоловіка від лейкемії, благополуччям шестирічного сина і, як зізналася вона Лейнгу, безсонням — звичайною недугою мешканців висотки, що набула характеру епідемії. Усі мешканці, з якими зустрічався Лейнг, дізнавшись, що він лікар, рано чи пізно повідомляли, що погано сплять. На вечірках безсоння обговорювали так само, як інші недоліки висотки. Рано-вранці дві тисячі мешканців накривав тихий приплив снодійного.
Лейнг познайомився із Шарлоттою в басейні на 35-му поверсі, де зазвичай плавав, щоб побути на самоті і щоб уникнути дітлахів (вони користувалися басейном на 10-му). На запрошення в ресторан Шарлотта охоче погодилася, але, коли вони вже сиділи внизу за столиком, одразу відверто сказала:
— Зважайте на те, що я хочу просто поговорити про себе.
Лейнгові це сподобалося.
Увечері, коли він з'явився у квартирі Шарлотта, там був ще один гість — телевізійний продюсер Річард Вайлдер. Кремезний, забіякуватий, колишній професійний регбіст, Вайлдер жив із дружиною і двома синами на 2-му поверсі. Галасливі вечірки, які він улаштовував із друзями, що живуть поверхом нижче — пілотами авіаліній і сусідками-стюардесами,— уже зробили його героєм численних пересудів. У певному сенсі вільний графік мешканців нижчих рівнів відрізав їх від верхніх сусідів. Сестра Лейнга одного разу необачно шепнула йому, що десь у висотці організовано бордель. Еліс турбували таємничі пересування стюардес, які ведуть активне суспільне життя, особливо на більш високих поверхах; немов вони якимось чином порушували природний соціальний порядок у будівлі, його ієрархію, що базується на номері поверху. Лейнг помічав, що і він сам, і його знайомі набагато спокійніше ставляться до шуму або його відсутності з верхніх поверхів, аніж із нижніх. Проте йому подобався Вайлдер, його гучний голос і таранні манери регбіста. Стосунки Вайлдера та Шарлотти Мелвілл не піддавалися аналізу. Не дивно, що його дружина, бліда молода жінка зі ступенем магістра, яка писала для журналів рецензії на дитячі книги, завжди була виснаженою.
Стоячи на балконі, Лейнг узяв келих від Шарлотти; галас вечірки нагорі дзвенів у чистому повітрі, немов самі небеса проводили звук. Шарлотта показала на скалку на балконі Лейнга, що уникнула щітки.
— На вас напали? Я чула, як щось розбилося.
Вона повернулася до Вайлдера, який, розвалившись посеред дивана, вивчав власні ноги:
— Це ті самі, на 31-му поверсі.
— Які «ті самі»? — запитав Лейнг.
Він вирішив, що мова йде про якихось конкретних людей, про декілька занадто агресивних кіноакторів або податкових консультантів, а може, про купку довбанутих алкоголіків. Але Шарлотта ледь знизала плечима: немовби ніяких пояснень тут не було потрібно. В її мозку, безсумнівно, пролягала якась демаркаційна лінія, і вона, як і Лейнг, оцінювала людину за поверхом її квартири.
— До речі, що ми святкуємо? — запитав Лейнг, коли вони повернулися до вітальні.