Після нападів на вівчарку та на дружину Ройяла його квартира природним чином перетворилася на центр тяжіння для сусідів, які вирішили перехопити ініціативу, поки не втрапили до пастки на даху висотки. Пенгборну Ройял пояснив, що життєво важливо заручитися підтримкою мешканців на поверхах трохи нижче 35-го.
— Щоб вижити, нам потрібні союзники — необхідно убезпечитися від нападів нижніх рівнів і розширити доступ до ліфтів. Нас можуть відрізати від центральної частини будинку, а це небезпечно.
— Слушно,— погодився гінеколог, задоволений тим, що Ройял нарешті тверезо оцінює їхнє становище.— Варто нам утвердитися, і ми нацькуємо їх на нижні рівні, тобто «балканізуємо» центральну частину і почнемо колонізацію всієї будівлі...
Потім Ройял дивувався, як легко їм вдалося здійснити задум. О дев'ятій годині, до початку вечірок, вони почали вербувати прихильників на поверхах нижче басейну на 35-му. Пенгборн майстерно маніпулював людьми, яких образили, яких мучили ті ж проблеми, що й мешканців верхнього поверху: їхні машини теж були розбиті, вони теж страждали від несправностей водопроводу та кондиціонерів. Ройял і Пенгбон обачливо запропонували сусідам користуватися верхніми ліфтами. Більше їм не доведеться входити через головний вхід і продиратися через тридцять ворожих поверхів: досить дочекатися мешканця з останнього поверху, увійти з ним до приватного вестибюлю і без пригод піднятися на 35-й поверх, а потім спуститися на один-два прольоти до своєї квартири.
Пропозицію було прийнято, адже Ройял і Пенгборн не просили натомість ніяких поступок. Повернувшись на 40-й поверх, парламентарі розійшлися по домівках готуватися до вечірніх святкувань. Упродовж попередньої години мало що сталося, хіба що немолоду непритомну жінку бухгалтера з 28-го поверху скинули в напівпорожній басейн, а радіолога з 7-го поверху побили біля сушуарів у перукарському салоні, але в цілому ситуація у висотці залишалася нормальною. З настанням ночі будівля наповнилася звуками гулянок. Починаючи з нижніх поверхів, вечірки поширювалися по будинку, захищаючи його панцирем світла та веселощів. Стоячи на балконі, Ройял слухав, як ширяться музика і сміх, і чекав, поки одягнуться жінки. Далеко внизу до сусідньої висотки під'їхала машина, і трійко її пасажирів вийшли і, задерши голову, подивилися на сотні забитих людьми балконів. Будь-який спостерігач, безсумнівно, вирішив би, що дві тисячі мешканців живуть разом у стані загальної ейфорії.
Заспокоєні бадьорою атмосферою, Енн і Джейн Шерідан швидко опановували себе. Енн більше не заговорювала про від'їзд і взагалі немов забула, що колись хотіла поїхати. Після зіткнення в початковій школі у неї з'явилося відчуття єднання з іншими мешканцями. У майбутньому насильство неодмінно стане цінним засобом зміцнення суспільства. У супроводі Ройяла Енн і Джейн йшли рука в руці на першу сьогоднішню вечірку, організовану газетним оглядачем із 37-го поверху, і слухали розповіді про нові зіткнення й інциденти. Зокрема, зникло світло ще на двох поверхах — 6-му і 14-му.
Пенгборн привітав із цим Ройяла: очевидно, він вважав, що без того тут не обійшлося. Схоже, ніхто навіть на верхніх поверхах не бачив невідповідності між задоволеними лощеними гуляками та занепадом у будівлі. Коридорами, усипаними неприбраним сміттям, повз забиті сміттєпроводи та зіпсовані ліфти, йшли люди в смокінгах. Елегантні дами підіймали подоли суконь, щоби переступити розсипи битих пляшок. Аромат дорогих лосьйонів після гоління змішувався зі смородом кухонних відходів.
Цей дикий контраст радував Ройяла, показуючи, як легко цивілізовані та статечні люди здатні відмовитися від раціональної поведінки. Він згадав власне протистояння з Вайлдером.
Той, до речі, напевно, почав нове сходження, раз дістався вже до 15-го поверху. Воістину у висотці повинні залишитися тільки двоє — Вайлдер і Ройял, тоді і почнеться справжня сутичка серед пустельних коридорів і кинутих квартир, на очах у птахів.
Енн, усвідомивши загрозу насильства, начебто загартувалася. Стоячи біля каміну у вітальні, Ройял з любов'ю дивився на дружину. Вона більше не кокетувала з літніми бізнесменами та молодими підприємцями, натомість уважно слухала Пенгборна, немов відчувала, що гінеколог може стати їй у пригоді не тільки в професійному сенсі. Хоч і приємно було показати дружину іншим мешканцям, Ройял відчував за неї відповідальність. Його сексуальне заступництво поширювалося і на Джейн Шерідан.
— Чи не хотіли б ви перебратися до нас? — запитав він у Джейн.— Ваша квартира небезпечна.
— Із задоволенням, Енн теж пропонувала. Я вже дещо перенесла.
Ройял танцював із нею в засміченому передпокої, не криючись обмацуючи міцні стегна і таз, немов проведена інвентаризація закріплювала його права на майбутню зустріч із цими частинами тіла.
По кількох годинах після півночі, Ройял прокинувся в порожній квартирі на 39-му поверсі. Він лежав на канапі, Джейн притулилася до його плеча. Столи навколо було заставлено брудними склянками та попільничками — слідами покинутої гостями вечірки. Музику з балконів перекривав шум випадкових актів насильства. Десь кричали щось невиразне і били у двері шахти ліфта.
Світло вимкнулося. Лежачи в темряві та намагаючись угамувати запаморочення від світла із сусідньої висотки, Ройял машинально почав пестити Джейн, гладити її важкі груди. Вона навіть не спробувала відсунутися. За кілька митей, коли вже була електрика і засвітилася настільна лампа, що лежала на підлозі балкона, жінка впізнала Ройяла та, відсунувшись, сіла напроти.
Почувши шум, Ройял озирнувся довкола і побачив дружину, що у вечірній сукні сиділа за столом у кухні, поклавши руку на кавоварку, що якраз грілася. Ройял обійняв Джейн і притягнув її до себе з навмисною повільністю, ніби демонструючи дружині переваги повільного відтворення фільму. Він знав, що Енн може їх бачити, але вона спокійно сиділа за кухонним столом, закурюючи сигарету. На подальший сексуальний акт вона дивилася мовчки, немов схвалювала його. Не як модну нині відповідь на подружню зраду, як розумів Ройял, але з племінної солідарності, з поваги до вождя клану.
10
Пересохле озеро
досвіта Роберт Лейнг сидів на своєму балконі, доїдав убогий сніданок і слухав перші звуки будинку, що прокидався. Кілька мешканців уже поспішало на роботу, пробираючись через сміття до брудних автомобілів. Сотні людей продовжували щодня ходити в офіси і студії, їздити в аеропорти і на біржу. Попри перебої з водою та опаленням, чоловіки і жінки були елегантно і чисто вдягнені, і з їхнього вигляду ніяк не можна було здогадатися про події минулих тижнів. Утім, більшу частину робочого часу вони спали у своїх кабінетах.
Лейнг повільно та ритмічно жував шматочок хліба. Сидячи на потрісканих кахлях балкона, він почувався паломником, який втомився під час небезпечного підйому на гору і тепер виконує простий, але важливий обряд у придорожній каплиці.
Минула ніч принесла суцільний хаос — п'яні вечірки, сварки, розбій і напади на самотніх мешканців. Ще кілька поверхів занурилися в пітьму, аж до 22-го поверху, де жила Еліс, сестра Лейнга. Навряд чи бодай хтось спав. До того ж майже ніхто не виявляв ознак утоми, немовби життєвий ритм людей пересунувся з дня в ніч. Лейнг підозрював, що безсоння, від якого страждав багато хто з мешканців,— це підсвідома підготовка до майбутніх несподіванок. Сам він, попри синці на плечах і руках, був у чудовій фізичній формі. Невдовзі йому належало причепуритися і їхати до інституту.
Першу половину ночі Лейнг прибирав квартиру Шарлотти Мелвілл: ту пограбували, поки Шарлотта з маленьким сином ховалася у друзів. Потім він кілька годин допомагав охороняти ліфт, який вдалося перехопити його сусідам. Їхати ніхто нікуди не збирався, головне, захопивши ліфт, деякий час його утримувати, чинячи в такий спосіб психологічний тиск.