Мишеня, до якого звертався Кріт, зіп’ялося на ноги, нерішуче захихотіло, обвело поглядом кімнату — і не сказало ні слова. Інші мишенята намагалися його підбадьорити, Кріт благав, просив, щоб той нічого не боявся, а Ондатр навіть узяв малого за плечі та потрусив. Проте ніщо не могло перемогти його страху перед публікою. Всі метушилися навколо нього, немов гребці біля утопленика, рятуючи згідно з приписами Королівського гуманітарного товариства, коли раптом клацнула засувка, відчинилися двері, і до нори, ледве переставляючи ноги під вагою кошика, зайшло мишеня з ліхтарем.
Розмови про ймовірні театральні імпровізації припинилися відразу, щойно було викладено на стіл вміст цього кошика — цілком реальний і вельми солідний. Ондатр узяв на себе керівництво справою, і всі або чимось займалися, або щось шукали. Через кілька хвилин стіл було накрито, і на якусь мить Кротові навіть здалося, що все це йому просто сниться. Ще зовсім недавно на столі було хоч покотись, а тепер він був рясно заставлений усякою смакотою. Не зволікаючи, всі відразу ж узялися до трапези, і мишачі мордочки аж світилися від щастя. Кріт, який просто гинув від голоду, й собі взявся за їжу, що з’явилася в такий чудесний спосіб, і думав, як усе-таки добре, що він повернувся додому. Вони їли, згадували старі часи, а мишенята переказували йому останні чутки та як могли відповідали на нескінченні запитання. Ондатр, навпаки, майже не говорив, проте ревно стежив, щоб ніхто не залишився обділеним, а Кріт щоб собі теревенив і нічим не переймався.
Натрапезувавшись, мишки почали прощатися, безперервно дякуючи і сиплячи найкращими побажаннями на наступний рік, та й пішли додому, несучи маленьким братикам і сестричкам, котрі чекали вдома, повні кишені гостинців. Коли зачинилися двері і все вщухло, Кріт підкинув дровець у камін, вони попідсували стільці ближче до вогню, вихилили на ніч по скляночці теплого елю і стали обговорювати минулий день, такий багатий на події. Урешті-решт Ондатр, широко позіхнув і сказав:
— Кроте, друже, я просто валюся з ніг. Сказати, що я сонний — нічого не сказати! Це твоє ліжко з отого боку? Гаразд, тоді я вкладаюся тут. Ну що за мила хатина! Все тут таке зручне!
Він видерся на ліжко, закутався в ковдри, і його враз загорнула дрімота, як жатка загортає ячмінь.
Зморений Кріт теж не мав нічого проти сну і з радістю та невимовною насолодою зронив свою голову на подушку. Та, перш ніж заплющити очі, він ще трохи поблукав поглядом по старій кімнатці, що виглядала такою затишною при світлі від камінного вогнища, яке то вигравало, то застигало на милих серцю предметах, котрі, як виявилося, були продовженням його самого і, не тримаючи образи, вітали повернення блудного власника. Саме такий настрій намагався пробудити в ньому чуйний Ондатр. Кріт добре розумів невибагливість свого помешкання, ба навіть його простоту, та, незважаючи на це, воно чимало важило для нього, а найціннішим у домі було те, що для Крота він — як для корабля порт. Ні, він і гадки не мав зрікатися всіх переваг нового життя, забувши і про сонце, і про небо, і про все те, що вони йому давали, та безвилазно жити під землею. Горішній світ просто не дав би йому цього зробити, він вабив Крота до себе, навіть коли той був під землею, тож Кріт розумів, що не варто відмовлятися від досягнутих вершин. Та все одно приємно було думати, що йому завжди є куди повернутися, що є на світі місце, яке належить йому і тільки йому, що там є милі його серцю предмети, які завжди радо вітатимуть його повернення.
Розділ шостий
МІСТЕР ЖАБС
Стояв сонячний ранок, один із тих яскравих ранків, які бувають на початку літа. Річка вже давно повернулася до звичних берегів та поновила плавний рух, палюче сонце неначе повиманювало з землі все зелене, кущисте, шипасте і тягло до себе, наче на прив’язках. Кріт із Ондатром прокинулись удосвіта і займалися лаштуванням човна та всім іншим, без чого неможливе відкриття навігаційного сезону: щось підфарбовували, щось лакували, лагодили весла, шукали багри, які кудись поділися, і робили купу інших справ. Потім, наловивши в річці риби, готували сніданок, і весь час гаряче сперечалися про плани на сьогоднішній день. Аж тут хтось несподівано й сильно грюкнув у двері.