— Хай йому грець! — скипів Ондатр від несподіванки, з ніг до голови вимастившись яйцем. — Кроте, будь другом, якщо ти вже поїв, виглянь, хто там прийшов.
Кріт пішов, а за мить Ондатр почув, як він здивовано зойкає. Двері до вітальні розчинилися, і Кріт поважно сповістив:
— Містер Борсук!
Мабуть, щось велике в лісі здохло, коли Борсук сам, власного персоною, заявився до Крота (та й взагалі до будь-кого). Якщо комусь конче треба було бачити Борсука, йому не залишалося нічого іншого, як просто вистежити цього звіра, що зазвичай тихенько вештався під живоплотами від ранку до ночі, або ж іти до нього додому, в неходжені нетрі Дикого Пралісу, на що не кожен міг відважитись.
Борсук важкенькою ходою пройшов у кімнату і застиг, якось аж надто серйозно втупившись у друзів. Ондатр як зронив яєчну ложечку на скатертину, то так і завмер із роззявленим ротом.
— Година настала! — нарешті, як ніколи урочисто, заговорив Борсук.
— Що за година така? — насторожився Ондатр і про всяк випадок зиркнув на годинник над каміном.
— Ти б краще спитав — чия година, — промовив Борсук. — Жабсова година, чия ж іще! Година містера Жабса! Казав я, що візьмуся за нього, хай тільки скінчиться зима, от я за нього й беруся, причому сьогодні ж!
— Ага, Жабсова година! — захоплено закричав Кріт. — Ура! Здається, вже пригадую! Ми будемо робити з нього розумного Жабса!
— Чому саме сьогодні зранку? — казав Борсук, сідаючи у крісло. — Тому, що вчора від однієї надійної особи я дізнався, що до Жабс-холу приїде ще один новий і надзвичайно потужний автомобіль — на огляд. І, може, саме зараз містер Жабс натягує на себе оту дивакувато-дурнувату амуніцію, якою так дорожить і яка перетворює його з пристойного (відносно пристойного) містера Жабса на казна-що, бо при зустрічі з ним у кожного порядного звіра починається істерика. Діяти треба негайно, бо потім буде пізно. Ви просто зараз ідете зі мною до Жабс-холу, і ми врятуємо бідаку Жабса.
— Оце діло! — закричав Ондатр і схопився на ноги. — Ми врятуємо цього невдаху! Ми навернемо його на істинний шлях! Він стане найправильнішим Жабсом, відколи ми його знаємо!
І під Борсуковим проводом вони подалися здійснювати благородну місію. Коли кілька звірів ідуть кудись разом, вони рухаються низкою, один за одним, і це набагато правильніше, ніж розсипатися по всій дорозі, бо в разі несподіванки чи небезпеки ні допомогти, ні бодай просто підтримати одне одного немає ніякої змоги.
Звірі підійшли до під’їзної алейки Жабс-холу і, як і застерігав Борсук, побачили перед будинком новенький, аж блискучий, автомобіль велетенських розмірів та яскраво-червоного кольору (улюблений Жабсів колір). Щойно вони наблизилися до дверей, як ті різко розчинилися, і по сходах, натягаючи на лапи водійські краги, поважно спустився містер Жабс, на якому були захисні окуляри, кепі, гетри та довжелезне пальто.
— Кого я бачу! Поспішайте, панове, поспішайте! — радісно закричав він, узрівши старих друзів. — Ви дуже вчасно, щоб поїхати зі мною у веселу… розвеселу… веселу…
Він помітив незворушні, повні рішучості обличчя друзів, які стояли та мовчали, і його вітальні нотки стали згасати, допоки не зникли зовсім, тож щиросерде запрошення урвалося на півслові.
Борсук не вагаючись ступив на сходи.
— Заведіть його всередину, — твердим тоном наказав він своїм супутникам. Потім, поки запихали в двері Жабса, що відчайдушно борюкався та обурено кричав, він звернувся до шофера, під наглядом якого перебував новий автомобіль: — Боюся, сьогодні містерові Жабсу буде не до машини. В нього змінилися плани. Автомобіль йому більше не знадобиться. І я просив би вас поставитися до цього рішення як до остаточного. Далі можете не чекати. — Із цими словами він слідом за друзями зайшов у дім і зачинив за собою двері.
— Отак! — звернувся він до Жабса, коли всі четверо були всередині Жабс-холу. — А тепер передусім зніми цей клоунський костюм!
— Нізащо! — з небаченою пихою відповів Жабс. — Як розуміти вашу нахабну витівку? Я вимагаю пояснень, і то негайно!
— Ну, — не став церемонитися Борсук, — Кроте, Ондатре, роздягніть нашого друга.
Жабс згадав усі лихі слова, брикався, наче навіжений, і щоб узятися до справи, його довелося повалити на долівку. Тоді Ондатр всівся зверху, а Кріт річ по речі стягнув із Жабса всю шоферську амуніцію. Після цього Жабса знов поставили на ноги. Коли всі обладунки було знято, від його бравади не залишилося й сліду. Тепер це був простий, звичайний Жабс, а не Гроза Доріг, він дурнувато хихотів і всім по черзі зазирав у вічі, немов чогось благав. Нарешті до нього начебто дійшло, що тут коїться.