— Якщо ти не брешеш, — промовив добросердий Ондатр, який уже відтанув, — тоді, з огляду на пізню годину, порада моя буде такою: сядь і повечеряй, вечеря буде на столі за хвилину, а ще запасися терпінням. Я просто переконаний, що ми нічого не зробимо, поки не побачимо Крота і Борсука: почуємо від них найсвіжіші новини, порадимося, послухаємо, що вони запропонують у цій важкій справі.
— Ну так, звичайно, Кріт і Борсук, — легкодумно бовкнув Жабс. — Як вони там, мої старі друзі? Я вже геть-чисто про них забув.
— І тобі ще вистачає нахабства питати, — докірливо мовив Ондатр. — Поки ти возився округою на дорогих автомобілях, пихато галопував на чистокровних скакунах і поглинав делікатеси, двоє твоїх вірних друзів чергували надворі в дощ і негоду, всі похмурі дні й холодні ночі, наглядаючи за твоїм будинком, обходячи твої володіння, стежачи за горностаями і ласицями, метикуючи, як би відбити в них твій маєток. Ні, Жабсе, ти не вартий таких щирих і вірних друзів, таки не вартий. Колись, може, зрозумієш справжню ціну їхньої дружби, але пізно буде!
— Знаю, знаю, я — невдячна тварюка, — гірко проридав Жабс. — Дозволь, я піду надвір і знайду їх, просто зараз, у холодну непроглядну ніч, я розділю з ними весь тягар, і спробую довести, що… Зачекай! Я чую брязкання посуду на таці! От нарешті й вечеря, ура! Давай, Ондатрику, давай!..
Ондатр добре пам’ятав, що Жабс довго перебував на тюремному утриманні, тож чи можна було на нього злоститися? Він теж із задоволенням пішов за стіл і гостинно, з притаманною йому галантністю, припросив гостя винагородити себе за всі останні негаразди.
Щойно вони повечеряли і повернулися до крісел, як хтось сильно постукав у двері.
Жабс занервував, але Ондатр кивнув йому по-змовницьки, підійшов до дверей, відчинив — і в нору ввалився містер Борсук.
Одного погляду було досить, щоб зрозуміти, що Борсук кілька ночей не ночував удома і був позбавлений усіх домашніх принад і комфорту. Взуття його було заляпане багном, шерсть розкошлачена і стирчала на всі боки. Втім, Борсук і за кращих обставин не дуже переймався власного зовнішністю, такий уже він був. Він поважно підійшов до Жабса, потис йому лапку і сказав:
— З поверненням додому, Жабсе! Стій, та що ж я кажу? Додому, аякже! Додому повертаються не так. Бідний Жабс!
Сказавши це, він повернувся до Жабса спиною, сів за стіл, підсунув крісло ближче і взяв собі чималий кусень холодного пудингу.
Жабса не на жарт стривожила надмірна серйозність Борсука і таке дивне привітання з поверненням додому, але Ондатр заспокоїв його, прошепотівши:
— Не зважай, роби вигляд, ніби нічого не сталося. І поки що нічого йому не кажи. Натщесерце Борсук завжди не гуморі. Зачекай півгодини, і він буде зовсім іншим.
І вони стали тихенько чекати. Небавом знов застукали у двері, тихіше, ніж першого разу. Жабс пішов відчиняти — і повернувся з Кротом. Вигляд той мав жалюгідний, шубка його була немитою і вся в якомусь сіні, соломі.
— Ура! А от і старий Жабс! — закричав Кріт і весь аж засяяв. — Подумати тільки, ти повернувся! — і він узявся пританцьовувати навколо друга. — Ми не сподівалися побачити тебе так скоро! А, тобі, мабуть, удалося втекти, ти ж у нас кмітливий, винахідливий, вигадливий Жабс!
Ондатр занепокоєно смикнув його за лікоть, але було пізно: Жабс уже роздувався від пихи.
— Кмітливий? Та де там! — сказав він. — Якщо послухати моїх друзів, то розум у мене і не ночував. Я просто вирвався на волю з найстрашнішої в’язниці Англії, ось і все! Ну, ще захопив дорогою поїзд, утік на ньому, ось і все! Ну, ще перевдягнувся, щоб ніхто мене не впізнав, і всю округу тут водив за ніс, але що тут надзвичайного! Нічогісінько! Я просто тупий осел, та й квит! Кроте, я розповім тобі про свої пригоди, а ти вже сам вирішуй, хто я є і ким мене вважати.
— Ну-ну, — мовив Кріт, підсуваючись до стола з вечерею, — я поїм, а ти розказуй. Після сніданку навіть крихти в роті не мав! О-хо-хо! О-хо-хо!
Із цим він сів за стіл і став наминати холодну яловичину та мариновані огірки.
Жабс потоптався на килимку перед каміном, тоді запустив лапу до кишені штанів і витягнув повну жменю срібних монет.
— Поглянь! — скрикнув він, показуючи монети. — Не так уже й погано заробити таку купу грошей за кілька хвилин. І як, ти думаєш, я заробив їх? Торгівлею кіньми! Ось так-от!
— Цікаво, Жабсе, цікаво, — мовив Кріт, страшенно зацікавлений.
— Жабсе, зроби нам ласку, помовч! — попросив його Ондатр. — І не підбурюй його, Кроте, ти ж знаєш, що це за тип. Краще не зволікай і розкажи нам, як там справи та як зробити, щоб Жабс нарешті опинився вдома.