Почався імперський з'їзд. Імператор попросив правників пояснити, що з погляду права є слушним у відносинах між ломбардським королем і його підданими.
Але правники відповіли, що не можуть провести своїх досліджень без суддів ломбардських міст.
Імператор обрав по два судді від кожного з чотирнадцятьох ломбардських міст і наказав їм приїхати. Судді приїхали і почали наради з правниками.
Імператор не брав участі в тих нарадах. Проте зібрав єпископів, серед них і Даниїла, та панів, які були членами його ради, й розмовляв із ними про спокій у церкві й про королівські привілеї, що їх мало-помалу забували.
Коли наради правників закінчилися, імператор знову провів загальні збори. Сидів на помості й промовляв:
— Завдяки милосердю Господньому я досяг влади, і мені доручено, вдаючись до цієї влади, захищати добрих і стримувати та карати лихих. Провівши війну, я покарав, а тепер під час миру я повинен, видавши закони, забезпечити ще й захист. Жоден володар не може правити так, як йому заманеться, він повинен правити так, щоб нікому не зменшити його прав: ані підданому, ані королю. Право підданого щодо підданого впорядковане завдяки зусиллям короля, судді, вчителя і внаслідок застосування, і ніхто не заперечує його, натомість право між королем і підданими часто є темним і потребує пояснення і утвердження. До пояснення ми йшли, провівши дослідження, а утвердження вимагатимемо через оприлюднення і присягу. Потім уже будуть потрібні не всякі балачки про закони, а дії відповідно до тих законів.
Слова імператора привітали гучним схваленням. Потім один за одним, залежно від рангу, стали підніматись і промовляти італійці, що або вшановували імператора, або пишалися своїм красномовством. Спершу виступали єпископи, потім пани, далі консули і представники міст. Наприкінці виступив архієпископ Міланський:
— Високий імператоре, всяке право законодавства передано від народу тобі. Те, що постановив імператор своїм листом, або те, про що він, спираючись на своє знання, видає указ, або те, що він приписує своїм наказом, становить, як визначено, закон. Кому припадає якийсь тягар, той повинен мати й користь від нього, а оскільки ти, високий імператоре, повинен усе захищати, то можеш над усім і панувати.
Промови тривали до пізньої ночі.
Потім розповіли про те, що випливало з досліджень теперішніх подій, подій за часів імператора Карла Великого і подій за доби давніх римських імператорів у царині прав та обов'язків монархів і прав та обов’язків підданих, і присягнули цим висновкам як праву.
Представники міста Мілан склали присягу.
Наступного дня імператор, за давнім звичаєм, чинив суд, і було так багато скарг, що довелось залучити додаткових суддів. Вирішували суперечки бідного люду, панів і міст.
Коли всьому дали лад, імперський з'їзд закрили і німецькі князі та пани, а також італійські раділи, що вдалося все зробити.
Імператор ще спонукав місто Геную, яке не брало участі в ухваленні постанов на Ронкальському з’їзді, скласти присягу вірності, а потім розіслав своїх представників у ломбардські міста, щоб вони запроваджували там владу згідно з постановами, яким склали присягу на імперському з’їзді. Тими представниками були Даниїл, єпископ Празький, Рейнальд, канцлер, Герман, єпископ Верденський, Оттон, пфальцграф Реґенсбурзький, Ґвідо, граф Б'яндрате. В містах Павія, П'яченца, Кремона, Лоді та інших вони призначили міських голів.
На початку місяця січня представники імператора прибули в Мілан, проте міланці заперечували, щоб імператор призначав їм міського голову, і юрби несамовитого простолюду загрожували життю його представників. Мартінанус Малаопера, Адзо Бультрафус і Кастелус ді Ерменульфіс провели їх у безпечне місце. Представники забарикадувались у будинку, але юрба жбурляла у вікна каміння. Наступної ночі втік Оттон, а ще через ніч утекла решта, розповівши про все імператорові.
Другого дня місяця січня імператор улаштував святкове прийняття, на якому були присутні посли Франції, Греції та Угорщини, що засвідчили йому свою шанобу. Угорські посли пояснили імператорові, що з огляду на побажання Владислава, короля Богемії, їхній король хоче прислати ще більше людей на підмогу, ніж присилав давніше. Імператор розповів князям про дії міланців і мовив: