Найчастіше ми починаємо діяти тільки тоді, коли маємо певну мотивацію. А мотивація в нас з’являється тоді, коли ми відчуваємо достатньо емоційного натхнення. Тож робимо висновок, що ці етапи йдуть один за одним, як ланцюгова реакція:
Емоційне натхнення —> Мотивація —> Потрібна дія
Якщо ви хочете щось зробити, але не маєте ані мотивації, ані натхнення, то починаєте думати, що все фігово. Нічого зробити не вдасться. І поки не станеться якась емоційно важлива подія в житті, до вас так і не прийде мотивація підняти врешті-решт свій зад і щось зробити.
Але штука з мотивацією в тому, що це не ланцюжок на три кільця, а безкінечна петля:
Натхнення —> Мотивація —> Дія —> Натхнення —> Мотивація —> Дія —> і так далі
Дії провокують емоційні реакції й натхнення, мотивуючи наші наступні дії. Озброївшись цим знанням, ми можемо переорієнтувати власну установку так:
Дія —> Натхнення —> Мотивація
Якщо вам бракує мотивації здійснити важливі зміни в житті, зробіть щось — реально будь-що — і використайте реакцію на цю дію, аби мотивувати себе.
Я називаю це принципом «роби щось». Після того як сам застосував його для побудови власного бізнесу, я почав учити читачів користуватися ним, коли вони приходили з «питаннями відеоплеєра»: «Як мені подаватися на вакансію?» або «Як мені сказати тому хлопцеві, що я хочу бути його дівчиною?» тощо.
У перші роки моєї роботи на себе бувало таке, що минали цілі тижні, а я не міг зробити нічого путнього — лише через те, що забагато переживав і мучився від тягаря роботи, яку мені треба було зробити. Відкласти цю роботу було занадто спокусливо. Проте я швидко зрозумів: якщо змушу себе зробити хоч щось, бодай найпростіше, бодай те, що робити найшвидше, то перейти до більших завдань потім буде значно легше. Якщо мені треба було змінити дизайн цілого сайту, я змушував себе сісти й промовляв: «Ну, добре, зараз я тільки зміню заголовок». А коли заголовок було змінено, я виявляв, що вже рухаюся далі й працюю над іншими частинами сайту. Так непомітно для самого себе я сповнювався енергії й занурювався в роботу.
Тім Феррис в одній із книжок згадує почуту ним історію про письменника, який написав понад сімдесят романів. Хтось запитав у письменника, як йому вдається невтомно працювати і зберігати натхнення й мотивацію. Відповідь була така: «Двісті поганеньких слів на день — от і весь секрет». Ідея в тому, що письменник змушував себе писати двісті поганеньких слів, і після цього найчастіше саме писання надихало його. Тому непомітно для самого себе він працював далі, аж поки на папері виростали тисячі слів.
Якщо дотримуватися принципу «роби щось», починає здаватися, що поразка — не така вже й важлива штука. Якщо успіхом вважати вже сам факт, що ти працюєш — коли будь-який результат важливий і його можна вважати прогресом, коли натхнення вважати радше нагородою, ніж передумовою, — тоді ми будемо рухатися вперед. Дозвольмо собі зазнати поразки й знаймо, що вона теж просуває нас уперед.
Завдяки принципу «роби щось» вдається не лише боротися з прокрастинацією, а й приймати нові цінності. Якщо ви переживаєте екзистенційну дулу і все здається вам позбавленим сенсу — якщо всі критерії, за якими ви себе оцінювали, пішли псові під хвіст і ви не знаєте, що ж буде далі… Якщо ви зрозуміли, що весь час обманювали себе, ганяючись за фальшивими мріями, або якщо до вас дійшло, що пора обирати іншу стратегію оцінки себе, але не знаєте, як це зробити, — відповідь одна.
Робіть щось.
Це «щось» може бути наймізернішим видимим рухом у напрямку чогось інакшого. Це може бути що завгодно.
Ви нарешті доперли, що в усіх стосунках проявили себе в ролі «особливого» відморозка? Хочете виявляти більше співчуття до інших? Зробіть щось. Почніть із простого. Поставте собі за мету вислухати чиюсь проблему й виділіть час на те, аби допомогти. Зробіть це один раз. Або пообіцяйте собі наступного разу, коли буде хріново, визнати, що ви є джерелом власних проблем. Просто спробуйте так зробити і простежте, що ви відчуєте.
Часто цього достатньо, щоб виник ефект снігової кулі. Це буде дія, яка дасть вам натхнення і пробудить мотивацію — іти далі. Ви самі можете стати для себе джерелом натхнення. Ви самі можете стати для себе джерелом мотивації. Почати діяти можна завжди. А якщо ще й вирішити, що для вас мірилом успіху стане «робити щось», — тоді навіть поразка підштовхне вас уперед.