Те саме з матеріальними статками, грошима, захопленнями, роботами, друзями, романтичними/сексуальними партнерами — усіма цими кульгавими штучними цінностями, що їх люди обирають для себе. Що старшою стає людина, що більше досвіду здобуває, то менший вплив на неї справляє кожен новий досвід. Уперше, коли я напився на вечірці, було неймовірно весело. Усоте було прикольно. Уп’ятисоте це були звично проведені вихідні. А в тисячний раз — це була справжнісінька нудота без жодного сенсу.
Для мене особисто найбільшим відкриттям за останні п’ять років стала моя здатність бути прив’язаним до чогось. Я зробив вибір: відмовитися від усього, крім найкращих людей, досвідів і цінностей у моєму житті. Я згорнув усі свої бізнес-проекти й вирішив усі сили кинути виключно на написання статей. Відтоді популярність мого сайту злетіла до таких висот, про які раніше я не міг навіть мріяти. Я надовго прив’язався до однієї жінки і, на свій подив, виявив, що це крутіше за будь-які пориви, побачення й зустрічі на одну ніч, яких у моєму минулому було більше ніж досить. Я прив’язався до одного місця і звів своє близьке спілкування до спільного часу з кількома важливими, щирими й справжніми друзями.
І тоді я виявив дещо таке, що цілковито суперечить інтуїтивному погляду на речі: що прив’язаність означає свободу і звільнення. Я зрозумів, що маю більше можливостей і зростання, коли відмовився від альтернатив і речей, які мене відволікали, а натомість звернувся до справді важливих для себе речей.
Відданість дає свободу, бо людина більше не відволікається на неважливе та незначне. Відданість дає свободу, бо тримає увагу і зосереджує, спрямовує всі сили на те, що робить людину щасливою і здоровою. Завдяки відданості легше робити вибір. Завдяки відданості зникає страх щось пропустити. Якщо ви знаєте, що вже маєте все добре, то навіщо вам щось інше, краще і більше? Завдяки відданості легше зосередитися на кількох найважливіших цілях і досягти більшого успіху, ніж якби ви хиталися туди-сюди.
Саме тому відмова від альтернатив звільняє нас — відмова від того, що не відповідає найважливішим цінностям, стратегіям, які ми обрали, відмова постійно ганятися за широтою без глибини.
Поза сумнівом, широкі досвіди важливо і варто здобути в молодості: адже треба вийти у світ і зрозуміти, у що вам варто вкладати сили. Але золото добувають із глибин. І треба бути вірним чомусь одному, аби здобути його з надр. Цей закон справджується і для стосунків, і для кар’єри, і для побудови стилю життя — для всього.
Розділ 9
…А потім ви помрете
«Знайди свою правду — тоді зустрінемося».
Це було останнє, що я почув від Джоша. Він іронізував, говорив нібито на повному серйозі, водночас кепкуючи з людей, які справді надто серйозно розмірковують. Він був п’яний і під кайфом. Він був гарним другом.
Історія, яка круто змінила моє життя, сталася зі мною в дев’ятнадцять років. Мій друг Джош запросив мене на вечірку, яка відбувалася на березі озера на північ від Далласа (штат Техас). На пагорбі стояв будинок, біля підніжжя горба був басейн, а над озером неподалік нависала невеличка скеля, не більше десяти метрів заввишки. Достатньо висока, щоб не раз подумати, перш ніж стрибати з неї, але й достатньо низька, аби після певної дози алкоголю й під гучні понуки від товаришів ці думки успішно вивітрилися.
Приїхавши на вечірку, ми з Джошем засіли у басейні, попиваючи пиво й гуторячи точнісінько так, як гуторять молоді пацани. Про випивку, про музику, про дівчат, про всі ті круті речі, якими ціле літо займався Джош, покинувши музичний коледж. Ми говорили про те, що можна було би створити свою групу й переїхати до Нью-Йорка — мрія на той час нездійсненна.
Ми були просто хлопчаками.
«Як думаєш, реально звідти стрибнути?» — запитав я згодом, киваючи на скелю над озером.
«Ага, — сказав Джош, — народ постійно з неї стрибає».
«А ти стрибнув би?»
Він здвигнув плечима. «Можливо. Побачимо».
Потім ми розійшлися. Я почав упадати біля симпатичної дівчини-азіатки, якій подобалися відеоігри, — для мене, тупуватого підлітка, це було все одно що виграти в лотерею. Я її не приваблював, але вона поставилася до мене приязно і слухала із цікавістю, тому рот у мене не закривався. Після кількох пляшок пива я набрався сміливості запропонувати їй піднятися в будинок і трохи перекусити. Вона одразу погодилася.
Коли ми піднімалися схилом пагорба, я зіштовхнувся із Джошем. Він ішов униз. Я запропонував йому поїсти, але він відмовився. Я запитав, де ми пізніше зустрінемося. Він усміхнувся і сказав: «Знайди свою правду — тоді зустрінемося».