Незнайомий. Бандит.
Моко. А ти скільки одержуєш, га? Ану скажи! Скільки? Чи, може, я рискую менше, ніж ти?
Незнайомий. Набридло мені торгуватись!.. П'ять уже дав, напишу ще десять.
Моко. Не підходить! Двадцять!
Незнайомий. Баста! Двадцять!
Моко. Отак би й давно…
Тиша.
Моко. Ну, бачиш, не так то й важко виявилось. Мерсі, мон шер [7] . Тільки я ще тобі й таке скажу…
Незнайомий. Що? Нові умови?
Моко. Нові… Дрібниця. Коли будемо вже там, не спробуй вставляти мені палиці в колеса. Знайду й під землею і ось цим, бачиш?
Сашо почув, як забринів морський ніж, що ввіткнувся у двері. Незнайомий не відповів нічого.
Моко. Не забувай!
Незнайомий. А якщо ти тут нам палиці в колеса вставлятимеш?
Моко. Я божа корівка! Мене звуть Моко! Можливо, я п'яниця й пірат, але у цих справах я вікінг! Кінець!
Мортій. А, братіку, ти переборщив. Виходить, ми бандити, а не свідомі борці! Це образа!
Моко. Ну то й борися собі на здоров'я, трухлява драбино! Борись! Я авантюрист, і мені від твоєї боротьби ні холодно, ні жарко!.. Борець! Воша ти, а не борець!.. Коли ти мені заплатиш — я в саме пекло піду! А спробуєш мене обдурити — сам підеш! Кінець! Майоре, давай квадрати і годі вже на сьогодні!
Незнайомий. Ось тут написано… Значить, назад через три дні! Дивись, щоб не повернувся раніше! Інакше все зведеться нанівець.
Моко. Через три дні, якщо на те воля Нептуна… Мерсі. Адьйо! Ага, стривай. А гроші для Привида?
Незнайомий. Теж хочеш забрати?
Моко. Авжеж. Ми з ним — одна компанія.
Незнайомий. У нього три.
Моко. Не буде діла. Десять круглих.
Незнайомий. Розбійник!
Моко. Прошу без епітетів! Не з своєї кишені виймаєш!
Тиша. Певно, незнайомий почав заповняти новий чек.
Моко. Стоп! Пиши на моє прізвище.
Незнайомий. Як це на твоє?
Моко. На моє й квит! Я ж тобі сказав, що ми — одна компанія. Він залишається тут. Я йому віддаю свою хату й виноградник, а він мені чек. Так на так.
Незнайомий. Не розумію. Тут же його накриють!
Моко. Накриють — то накриють. Побуде на «курорті», а коли повернеться — матиме власну хату й виноградник. Що нам про нього думати, він парубок!
Незнайомий. Хитрий! Нічого не вийде. Юро сам одержить свій чек.
Моко. Як одержить, коли він тебе не знає?
Незнайомий. Почнеться колотнеча — тоді.
Моко. Тоді ніколи буде і вгору глянути. Давай!
Незнайомий. Принеси доручення.
Моко. Прошу, сер. Тільки й того, що нотаріусом не завірено.
Незнайомий. Розбійник!
Тиша. Певно, незнайомий знову заповнював чек.
Моко. Гранд мерсі. Щиро дякую.
Незнайомий. Більш нічого? Інших умов немає?
Моко на все горло зареготав.
Мортій. Тссс! Тихше ти!
Моко. Криса стара!… Думаєш, я не знаю, за що ти борешся? Скажи спасибі, що я нейтральний!.. Всі умови вичерпані, майоре!
Незнайомий. В добрий час. Тільки обережно, чуєш?
Моко. Буде все в порядку. Адьйо.
Сашо чув, як цокнула клямка. Моко вибрався з хати. Хтось замкнув за ним двері. Певно, Мортій.
Незнайомий. Мерзотник! Шахрай і мерзотник!
Мортій. Це правда…
Незнайомий. Чорт його бери! Аби на користь справи… Так. Значить, усе гаразд? Ну, боже поможи!
— Амінь! — знову набожно повторив Мортій.
Незнайомий. Ану піди глянь, що там надворі.
Мортій вийшов, підійшов до західного віконця, в яке вліз Сашо, відчинив його й довго стояв там. Потім повернувся назад.
— Чисто, — сказав він. — Така погода, що просто диво!
Незнайомий. Гаразд. Кінець.
Сашо чув, як незнайомий протискувався крізь віконце. Мортій зачинив вікно, вийшов і замкнув двері підвала. Сашо трохи посидів. Потім швидко вибрався з діжки, виліз у вікно, замкнув його на защіпку і заліг у бур'яні. Серце калатало. Він полежав, доки Мортій зайшов у флігель, переліз через розвалений ріг муру й крадькома подався до перешийка. Але незнайомого й сліду не було. Неначе крізь землю провалився.
Сашо нерішуче зупинився, потім пішов назад.
У СИНІХ ВОДАХ