Вікарі трохи посміхнувся, блиснувши зубами.
- Тут постійно йде війна, Т'Ларієн. Саме життя – війна.
Помовчавши, він спитав:
- У вас незвичайне ім'я, Т'Ларієн. Ні я, ні мій тейн Гарс ніколи не чули такого. Звідки Ви родом?
- Я народився на Бальдурі, дуже далеко звідси, з іншого боку галактики від Старої Землі. Але майже його не пам'ятаю. Батьки привезли мене до Авалона, коли я був ще маленьким.
- І ви багато подорожували, як сказала мені Гвен. На яких планетах довелося вам побувати?
Дерк знизав плечима.
- Прометей, Ріаннон, Тисрок, Джеймісон ... Авалон, зрозуміло. Усього близько дюжини. Здебільшого планети з нижчим, ніж Авалоні, рівнем цивілізації, у яких могли стати в нагоді мої знання. З гарною освітою легко знайти роботу навіть без особливих талантів. Мене це влаштовує. Я люблю подорожувати.
- Але досі ви не залітали на Покров спокусника. Ви не знаєте жодної планети далі за джамбли. Ви побачите, що тут все по-іншому, т'Ларієн.
Дерк скривився.
- Як ви сказали? Джамбла?
– Джамбли, – повторив Вікарі невідоме Дерку слово. - Вулфхеймський сленг. «Косякові світи». Від слова «косяк», одвірок. Я впізнав його від своїх друзів, вулфхеймців, коли навчався на Авалоні. Так вони називали Міжпланеття, простір між Зовнішніми Планетами та Поселеннями Старої Землі першого та другого поколінь. Саме в зоряних системах Міжпланеття хранги поневолили деякі планети і там воювали з Імперією Землі. Більшість планет, названих вами, теж торкнулася війна і розвал Імперії, що послідував за нею. Сам Авалон – поселення другого покоління та колись був столицею сектору. А це чимало для такої віддаленої планети. Ви згодні?
Дерк кивнув головою.
- Так, я трохи знайомий з історією. Зважаючи на все, ви знаєте набагато більше.
- Я історик, - зізнався Вікарі. – Моя робота здебільшого полягає у спробах витягти історичні факти з міфів моєї рідної планети. Верхній Кавалан. Саме для цього Айронджейд послав мене на Авалон, не зважаючи на витрати. Я мав вивчити банки даних старовинних комп'ютерів. Я провів там два роки. Вільного часу було багато, і я захопився спільними питаннями історії людства.
Дерк нічого не відповів і поглянув на світанок. Червоний диск Толстого Чорта наполовину виповз із-за обрію, здалася і третя зірка Колеса. Вона була трохи на північ від попередніх і світила не яскравіше за звичайну зірку.
– Червона зірка – супергігант, – задумливо сказав Дерк. - Але звідси вона здається не більше за сонце Авалона. Напевно, вона дуже далеко, і тут усе вже мало б замерзнути. А у вас лише прохолодно.
– Це справа наших рук, – з гордістю в голосі сказав Вікарі. – Щоправда, заслуга належить не Верхньому Кавалаану, а проте зовнішньопланетянам. В Епоху Катастрофа Імперії Землі Тоберу вдалося зберегти високі технології і потім значно розвинути їх. Без їхнього екрану Фестиваль був би неможливим. Коли планета проходила поблизу Толстого Чорта і Пекельної Корони, їх жар випалив би атмосферу Уорлорна, закип'ятив би його моря. Але завдяки тоберіанському екрану планета уникла страшної катастрофи, а ми отримали довге тепле літо. А тепер екран допомагає утримати тепло. Але, як і все у нашому світі, він має обмежені можливості. Холод прийде.
- Я не очікував, що ми так зустрінемось, - промовив Дерк. – Чому ви прийшли сюди?
- Навмання. Багато років тому Гвен розповіла мені, що ви любите дивитися на світанок. І багато іншого, Дерк т'Ларієн. Я знаю про вас набагато більше, ніж ви про мене.
- Що правда, то правда, - засміявся Дерк. - До вчорашньої ночі я не знав навіть про ваше існування.
Обличчя Джаана Вікарі було напруженим і серйозним.
– Але я існую. Пам'ятайте про це і ми можемо бути друзями. Я хотів зустрітися з вами віч-на-віч і поговорити до того, як прокинуться інші. Тепер ми не на Авалоні, Т'Ларієн, а сьогодні – не вчора. Ми на планеті Фестивалю, що вмирає, у світі, де не існує законів, крім тих, які ми привезли з собою. І мені не хотілося б поводитися відповідно до наших. З того часу, як я пожив на Авалоні, я намагаюся вважати себе Джааном Вікарі, але я залишаюся кавалаанцем. Не змушуйте мене стати Джаантоні Рів Вулфом Високорідним Айронджейдом Вікарі.