- Він здав мене брейтам, - поспішив додати Дерк. Він упіймав погляд Гвен. - І він полював на Джаана разом із Лорімааром. Це було неминуче.
Вона перевела погляд із Дерка на Джаана.
- Це правда? Аркін казав мені те саме, але я йому не повірила.
- Це правда, - підтвердив Вікарі.
- Аркін тут? - Запитав Дерк.
Гвен кивнула головою.
– Він у машині. Руарк прилетів сюди з Лартейна. Мабуть, ти сказав йому, де я. Він намагався заморочити мені голову новими вигадками і отримав по заслугах. Тепер він безпечний.
- Гвен, - вів далі Дерк. – Ми в ньому помилялися. - Він відчув гіркоту в роті. - Ти не зрозуміла, Гвен? Аркін попередив Джаана, що Гарс зрадив його. Якби не він, Джаан не здогадався б. Він довірився б Джанасеку і не став би в нього стріляти. Його б захопили та вбили, – голос Дерка звучав хрипко та наполегливо. - Ти розумієш? Аркін…
В очах Гвен, спрямованих на Дерка, відбивалося полум'я.
- Я розумію, - перебила його Гвен низьким тремтячим голосом. Вона обернулася до Вікарі.
- О, Джаан, - прошепотіла вона і простягла до нього руки.
Він підійшов до неї. Обвів її табір руками, він упустив голову їй на плече і заплакав.
Дерк залишив їх і пішов униз до автомобіля.
Прив'язаний до одного з сидінь Аркін Руарк був одягнений у теплий одяг, голова його звисала на груди. Коли Дерк наблизився, кімдіссец зусиллям підняв очі. Уся права сторона його обличчя була багряним синцем.
- Дерк, - насилу вимовив він.
Дерк зняв зі спини набридлий йому мішок і, опустивши його на підлогу, нахилився над панеллю приладів.
- Аркін, - спокійно промовив він.
- Допоможіть мені, - попросив Руарк.
– Джанасек помер, – сказав Дерк. – Джаан збив його лазером, і він упав у гніздо деревних привидів.
- Гарсі, - насилу прошепотів Руарк тремтячим голосом. Його закривавлені губи розпухли. - Він би вбив вас усіх... Чиста правда, чиста, клянуся. Я попереджав його, попереджав. Повірте мені, Дерк.
– О, я вірю вам, – заспокоїв його Дерк, киваючи.
- Я хотів допомогти, так. Гвен розлютилася. Я бачив, як брейти взяли Джаана, якраз прийшов до нього, але брейти мене випередили. Я боявся за неї, так, боявся. Примчав, щоб допомогти, а вона побила мене, обізвавши брехуном, зв'язала мене і притягла сюди. Вона шалена, друг Дерк, зовсім шалена, по-кавалаански шалена. Як Гарс, зовсім не як мила Гвен. Я думав, вона хоче мене вбити. Може, ви теж, я не знаю. Вона хоче повернутися до Джаана, я зрозумів це. Допоможіть мені, ви повинні допомогти мені і зупинити її, – прохникав він.
- Вона не збирається нікого вбивати, - урезонив його Дерк. - Джаан тепер поряд, я теж. Ви в безпеці, Аркіне, не турбуйтеся. Все владнається. Ми повинні дякувати вам, чи не так? Особливо Джаан. Якби не ваше попередження, невідомо, що могло б статися.
- Так, - прошепотів Руарк і посміхнувся. - Так, правда, справжня правда.
Несподівано в дверях з'явилося обличчя Гвен.
- Дерк, - заговорила вона, не звертаючи уваги на Руарка.
Він обернувся до неї.
– Так?
- Я поклала Джаана, йому треба відпочити. Відійдемо кудись, де можна поговорити.
- Зачекайте, - покликав Руарк. - Розв'яжіть спочатку мене, га? Розв'яжіть. Мої руки, Дерк, руки…
Дерк вийшов із машини. Джаан лежав поруч, притуливши голову до стовбура дерева і зупинивши невидимий погляд на далекій пожежі. Вони відійшли подалі від нього, в тінь душителів. Нарешті Гвен зупинилася і, повернувшись до Дерка обличчям, подивилася йому в очі.
- Джаан не повинен знати, - сказала вона, правою рукою змахнувши з лоба пасмо волосся.
- Що це? - Вигукнув Дерк.
На правій руці Гвен красувався залізний браслет, чорний, без каменів, що прикрашали його раніше. Рука завмерла.
- Так, - сказала вона. - Глоустоуни з'являться пізніше.
- Розумію, - сказав Дерк. – Тейн та бетейн в одній особі.
Гвен кивнула головою. Вона взяла Дерка за руку. Її долоні були холодними та сухими.
- Будь щасливий заради мене, Дерк, - попросила вона тихим сумним голосом. - Я прошу тебе.
Він потис її руку, намагаючись виглядати впевнено.