Сусід Згорелець все життя пишався, що він, його дружина і син Вілім «прив’язалися на стриху і так вирятували себе і своє добро від злодюг». Доки ще дружина була жива, вони взяли з дитбудинку і всиновили горбатого та розумово відсталого хлопчика, якому тоді було сім років і про якого ніхто нічого не знав: ні хто він, ні що він, ні звідки він. Гроші з місцевого бюджету на його утримання надходили регулярно, звикла й Циліка до нього, коли згодом вийшла заміж за тихого Віліма Згорелця і переселилася в його хату. Дзядек Згорелець у свої дев’яносто два роки не лише не помічав Бахура, але й узагалі не пам’ятав його. Інколи, коли більше не знав, куди себе подіти від нуду і відчуття пустки, які у дев’яносторічного чоловіка часом змінювалися відчуттям безмежної радості через те, що помирають молодші від нього, дзядек Згорелець ішов на горище, прив’язувався до балки і репетував на весь голос: «Вода вас всіх віднесе, байстрюки прокляті, а я переживу, всіх вас переживу…» Маразм підкосив його, але не знищив повністю, і насправді ніхто не був певен, прив’язується дзядек до горищної балки тому, що його з’їдає старече недоумство, чи для того, щоб насолоджуватися, доки домочадці і добрі сусіди зносять його горищними сходами. А невдовзі станеться так, що Циліка матиме «роботи по вуха і тре буде йти на базар», тому вона лише надвечір помітить, що тарілка, на якій вона дзядеку подала балабухи, не торкана. Подивиться на вицвілі квіточки на тарілці і заволає:
— Дзядек, дзядек, дорогий!
Старого Згорелця знайдуть на горищі мертвого, добре прив’язаного до несучої балки, із посмішкою на вустах і ліхтариком у застиглій руці. Ліхтарик буде погашений: старий Згорелець ощадив на цьому світі. Знадобиться йому пізніше.
Нічого настільки гарного і розкішного в житті Віліма не ставалося, як Ітине падіння і задерті ноги на її весіллі. Знав, що пам’ятатиме про це все своє життя, не знав тільки, що це не буде так важко, бо після того чарівного відкриття голої Ітиної сідниці Вілім Згорелець проживе ще лише чотири тижні. Вигляд величних голих півкуль значно пришвидшив його сексуальне, але скоротив біологічне життя, про що Вілім не міг вирішувати, як і вчасно покаятися. У цьому йому насправді підмогла й Циліка, яка не могла надивуватися, звідки в їхньому давно виснаженому сексуальному житті у Віліма з’явився невситимий плотський голод, та мудро вирішила ним скористатися і жодними зайвими питаннями не провокувати ні чоловіка, ні злий фатум. Запідозрила приховані десь порнографічні журнали, але оскільки телевізійні психологи і журнальні психіатри запевняли, що йдеться про нормальні, ба навіть бажані форми сексуального збудження, щиро раділа раптовим пристрасним нападам свого чоловіка. Якби вона знала, що, доки він сопів, ляскав її по сідниці і наспівував: «Дупця моя маленька», перед його очима виблискували задерті ноги і розкричені сідниці Іти Жигер, у заміжжі Славичек, трохи по-іншому себе би вела. А так лише сопіла і мружилася, а отверезіння від пристрасті прийшло лише тоді, коли пізнього пообіддя, через чотири тижні після Ітиного весілля, після пишного обіду і тривалого пообіднього відпочинку, вона опинилася на тахті, привалена важким тілом свого чоловіка, який перестав і сопіти, і плямкати, і ляскати її по «дупці моїй маленькій». Нажахана, але зберігаючи здоровий глузд й абсолютну холоднокровність, вона змогла, попри виснаження, вибратися з-під мертвого чоловіка завдяки тому, що через небезпеку для свого артритного стегна не дозволяла йому лягати на неї усім тілом. Коли встала, пішла до ванної кімнати спершу привести себе до ладу і ретельно зачесатися, а потім і доречно вбратися. Зачесавшись, одягнувшись і упокорившись удовиній долі, повернулася до кімнати і з неймовірним зусиллям натягла «Вілімові, дупці моїй маленькій», штани від піжами; дякувати Матері Божій Бистрицькій, Вілім все ж не наполягав на повній оголеності і лише спустив до колін нижню частину піжами. Те, що чоловік згас на ній, було їй не дуже огидним і вона щиро плакала і крізь сльози повторювала: «Вілім був моя любов і я була його, дупця моя мала». Повторювала це на величних похоронах, на які вона, про всяк випадок, найняла ще одного священика, та ще впродовж цілих двох місяців, аж до судового слухання справи про спадок, на якому її сльози вмить висохли, коли її як громом вдарив неймовірний факт, що коханий чоловік Вілім Згорелець чинним заповітом без яких-небудь пояснень і без будь-яких видимих причин половину своїх життєвих заощаджень у розмірі 4 600 євро залишив Іті Жигер, у заміжжі Славичек.