Ображені старушенції зустріли й цю ніч, з 25-го на 26-е жовтня 2009 року, причаївшись у своєму звичному стані дрімоти й очікування. Знали, що схожі на зневірених курей перед різнею, знали й те, що ціла вулиця здалеку нагадує приплюснутого гарбуза, видовбаний рот якого непристойно вищиряється фальшивими кликами нових і пеньками старих хат.
У них не було сил навіть для сорому. Більшість із них рано поснули, а ті, котрі не спали, думали про наближення зими, про спорохнявілий дах, який чекає, коли на нього посиплеться сніг… мелений перламутр, цукор-пудра…
Другий камінь, другий вал
— Вііілім, Вііілім!
Із сусіднього подвір’я долинав жіночий голос, який гукав і губився у скрипі крану з найближчого будівельного майданчика. Вррруум, вррруум…
Хатинка заледве прокинулася. Почувалася невиспаною, із закислими очима, присоромленою. І домочадці паскудно прокидалися: спершу в мансарді виблювала Іта, потім Ірма, вся запухла від змішування алкоголю і пігулок, ледве дотяглася до холодильника, де взяла бляшанку пива. Ще не знала, чи їй покращає до третьої години, коли в неї мають початися уроки, чи спробує вигадати якусь причину своєї відсутності. У будь-якому разі, вибризкає половину пляшечки туалетної води просто в горло. На першому поверсі Катарина спершу прийняла душ, а потім напекла млинців, хоч їй також було забагато вчорашнього алкоголю і стресу від сцени з Давидом. «Це він захоче їсти». Щодо іншого не мала певності, зокрема чи виконає своє рішення обов’язково відвідати Давидову шкільну психологиню.
Тоді постукала у двері його кімнати, за мить уже гримала, а за якусь хвилину вийшла з будинку і, не боячись сусідських обмовлянь, потягла рейкою по ролетах.
Врррууум…
Давид здригнувся. Йому здалося, що це звичні вранішні звуки з найближчого будівельного майданчика, хотів повернутися на інший бік і ще трішки поспати, але на повторне «врррууум» випростався, повністю прокинувся і сів.
Устав з якимось незнайомим відчуттям, що в його житті сталося щось непоправне і категоричне.
Босий пішов до туалету. Доки мив руки над умивальником, йому було приємно, що більшою частиною свого обличчя він ще не досягає до дзеркала. Пішов до кімнатки одягнутися, але вона визирнула з кухні.
— Зараз же в душ, Давид!
Давид, а не Дадик? Вирішила не попускати. Ну добре, якщо вже так вирішила, він їй відплатить.
Мовчав, їв і лічив предмети на столі. Не стежив за тим, що вона говорить. Дещо до нього долинало, але рахування допомагало не чути всього. Те, що пробивалося до свідомості, задушив диханням і ковтанням. У цьому він досяг майстерності. Все це було певним тренуванням, навчанням і початком кропіткої праці над реалізацією рішення, прийнятого ще кілька днів тому за таким же сніданком. Таємний агент, так, він стане таємним агентом. Ну, добре, навіть якщо й не стане, принаймні витренує різні техніки самовладання. Те довгеньке і заплутане слово він уже чудово знав з різних ігор. От і зараз він стримує себе, а понад усе би зараз хотів примусити маму замовкнути, сказати їй, щоб замовкла. А це було би помилкою. Почалися би погрози, ще якісь покарання… У будь-якому разі, вирішив зачекати, доки вона виповість своє. Невтомно повторювала одне, і він заздалегідь знав, що вона скаже: якщо він ще раз втече з дому і якщо не виправиться у школі, вони не поїдуть на море, і вона звернеться до соціальної служби, щоб його віддали батькові. Йому здалося, але лише здалося, що сльози здавили горло, але він опанував себе і вдавився млинцем. Його заболіло від великого шматка, а не від проковтнутої сльози. Так, він твердо вирішив стати таємним агентом. Стримано дав їй можливість відтарабанити своє, примусив себе випити молоко, а з-за столу встав лише коли її голос вже долинав із передпокою і коли вона повернулася до кухні ще йому щось сказати. Потому знову пішла до передпокою в пошуках ключів, потім сумки, згодом сережки, і знову ключів, тоді мобільного, а за ним хустинок, а опісля знову ключів. Запихаючи одночасно обидві руки в рукави куртки, заплуталася, замахала спутаними руками, як качка з ампутованими крильми, і він почав з неї сміятися. На мить вона розгубилася, нарешті одяглася, ще раз йому чимось погрозила і врешті вийшла.