— Оце тобі таке! — каркнув Абраксас. — Тітуся Трам-Бам-Бах підглядала за нами! Мабуть, через димар.
— А може, це звичайнісінька чорна хмара, — збентежено промовила мала Баба Яга. — Принаймні мітли ніде не видно…
Проте на серці в неї наче миші шкреблися. А що, коли це й справді була тітонька Трам-Бам-Бах? Ой лишенько! Та відразу донесе Найстаршій, що вона чаклувала у п’ятницю.
— Побачимо, як там воно буде, — прошепотіла мала Баба Яга.
Вона чекала день, два, цілий тиждень — але нічого не сталося. І до Найстаршої чаклунки її не покликали, і штрафу вона також не платила.
Аж тоді мала Баба Яга полегшено зітхнула: все-таки то була не тітка Трам-Бам-Бах, а звичайнісінька дощова хмара!
Гули дзвони, вистрілювали в небо ракети, святкова поляна на околиці міста ледве вміщала щасливих глядачів. Мала Баба Яга довго шукала Томаса і Вроні. Вона проштовхувалась крізь юрбу, а ворон Абраксас, роззираючись на всі боки, мало не скрутив собі шиї.
Де ж вони поділися — Томас і Вроні?
А вони засмучено сиділи за стрілецьким наметом. Тут їх після довгих пошуків і знайшла мала Баба Яга.
— Оце так! — вигукнула вона, похитуючи головою. — Чого похнюпились? Свято ж, а ви от-от заплачете!
— Заплачеш, — зітхнув Томас. — Коли батько надумав віддати нашого бика в нагороду переможцеві.
— Бика Корбініана? — перепитала мала Баба Яга.
— Умгу, — схлипнула Вроні. — У нагороду найкращому стрільцеві.
— А він його заріже і засмажить на вогні, — додав Томас. — А тоді всі стрільці гуртом їстимуть його.
— А коли жоден із стрільців його не виграє? — спитала мала Баба Яга. — І таке ж може бути…
— Ні, — заперечив Томас. — Стрілецьке свято — і без переможця? Ні, так не буває.
— Гм! Буває всяк! — сказала мала Баба Яга. Вона вже давно щось собі надумала. — Ходімте-но зі мною, все буде гаразд.
Томас і Вроні нерішуче подибали за нею. На поляну саме вийшла колона стрільців. Попереду виступав капітан з оголеною шаблею. Позаду трюхикав бик Корбініан, увесь обмаяний барвистими стрічками.
— Ура-а! — загукала юрба.
Усі пхалися, підводились навшпиньки, витягали шиї: всім кортіло побачити змагання стрільців, а надто щасливця, який виграє бика.
— Загін — стій! — скомандував капітан. За його знаком музиканти заграли туш.
— Тсс! Цитьте! — почулося в юрбі. — Зараз капітан виголосить промову.
— Мені випала велика честь, — почав той, — щиро вітати всіх вас із стрілецьким святом! Особливу нашу подяку ми складаємо нині господареві шинку «Золотий бик». Для винагороди переможця він віддає живого бика!
— Ура-а! Хай живе власник бика! — знову закричала юрба.
Тоді капітан махнув шаблею і сказав:
— Свято стрільців оголошую відкритим!
Край луки стояла висока жердина з дерев’яним орлом угорі. Його повинні були збити влучним пострілом.
Перший, як годиться, стріляв сам капітан — і блискуче промахнувся.
— Буває, — почулося з юрби.
Засоромлений невдачею, капітан відступив набік. Настала черга спробувати щастя прапорщикові. Він прицілився і вистрілив — але теж не влучив у орла.
Люди почали посміюватись. Далі всі зареготалися. Бо коли промахнеться хтось один, то ще півбіди. А вже як усі стріляють не туди, отодіто здійметься регіт! Ще зроду такого не було!
— Неймовірно! — бурчав капітан, збентежено кусаючи вуса. Він ладен був із сорому крізь землю провалитись. Адже він і не здогадувався, що його рушницю, як і рушниці всіх стрільців, зачаклувала мала Баба Яга.
Але Томас і Вроні, звичайно, відразу про все здогадались. Після кожного невдалого пострілу вони дедалі веселішали.
— Чудово! — вигукували вони, — Чудово!
Коли й останнього стрільця спіткала невдача, мала Баба Яга підштовхнула Томаса:
— А тепер іди ти.
— Я? Що я там робитиму?
— Стрілятимеш!
Хлопчик усе зрозумів. Він протовпився крізь юрбу і став на тому місці, звідки всі стріляли.
— Я зіб’ю орла!
— Отакий пуцьвірінок! — вигукнув капітан і хотів був прогнати хлопчика.
Та люди зняли галас:
— Нехай стріляє! Нехай стріляє! — Вони сподівалися чогось надзвичайно кумедного.
Тоді капітан сказав сердито:
— Про мене! З цього дива не буде пива.
Томас узяв рушницю, підняв її і прицілився, мов досвідчений стрілець. Люди затамували подих, позводилися навшпиньки, не спускаючи очей з дерев’яного орла.
Блиснуло полум’я, гримнув постріл. Орел з жердини ляпнувся додолу… Томас переміг. Томас став королем стрільців.