— Готуйтеся, Маррани, готуйтеся! Цього вечора перед вами з'явиться в небі ваш майбутній могутній володар, вогняний бог Урфін Джюс!
І цьому звіру тоненьким пронизливим голосом вторував маленький дерев'яний чоловічок, який сидів на його спині:
— Люди країни Марранів, тіштесь і веселіться, до вас гряде з небес вогняний бог Урфін Джюс!
Тремтячи від подиву й страху, напіводягнені Маррани вибігли зі своїх куренів і з-під навісів, питаючи князя Торма, що все це означає. Але Торм не міг дати їм відповіді.
Тим часом дивні оповісники вигукували далі.
І ось над селом постала гігантська тінь, над якою виднілася вогненна заграва.
— Це спалахи блискавки… — шепотіли вражені Маррани.
Тінь спускалася чимраз нижче, і згори почувся громовий голос:
— Я вітаю вас, улюблені мої Маррани!
На майданчик перед приголомшеною юрбою спустився величезний птах, і з його спини легко зіскочив чоловік у червоному плащі, в яскраво червоній шапочці з білим пір'ям, а в його високо піднятій руці палав смолоскип, далеко розкидаючи іскри. Здавалось, у нічній пітьмі з'явився живий вогонь.
Так, Урфін Джюс зумів навдивовижу ефектно з'явитися вперше перед Стрибунами!
Розгублені, перелякані, люди уклякли, закриваючи руками обличчя від яскравого полум'я. Прибулець з небес заговорив гучним голосом:
— Не бійтеся, діти мої! Я прийшов до вас не з лихом, а з добром. І насамперед примушу вас пересвідчитись, що це полум'я, яке завжди приносило вам загибель і руйнацію віднині стане вашим вірним слугою. Добрий Тупотуне, — звернувся Урфін до ведмедя, — роздобудь соломи!
Неподалік лежала купа соломи, приготовлена для будівництва куреня. Ведмідь підтяг до господаря кілька оберемків. Джюс склав їх акуратним стіжком і підпалив. Вогонь здійнявся вгору, а перелякані Маррани позадкували.
Урфін розреготався.
— Не бійтесь! Ясновельможний Торме і княгине Юмо! І ви, шановні старійшини Греме, Лаксе, Венку, підійдіть!
У юрбі почулися схвильовані голоси:
— Він усіх знає на ім'я! Диво, диво! Це бог, а не людина!
Еот Лінг крикливо оголосив:
— Великому Урфінові все підвладне — земля і небо!
А простодушний Карфакс додав своїм низьким хрипким голосом.
— Урфін Джюс вдячний, він усім бажає добра.
Полум'я почало прогоряти, і підбадьорені Маррани присунулись до багаття. Ніч була свіжою як завше в долині, і люди щулились від холоду Та коли вони наблизились до вогню, їх охопило приємне тепло. Торм і старійшини підставляли до багаття то один то другий бік, і в них з'явилася думка, то небесний прибулець приніс із собою сонячне тепло і світло.
Чарівна влада Урфіна Джюса була визнана незаперечно: він став уже не просто королем Марранів, він зробився їхнім божеством.
ЗАПАЛЬНИЧКА ЧАРЛІ БЛЕКА
еред майна Урфіна Джюса був один предмет, яким він дорожив найбільше. У зовнішньому світі, за горами, цей предмет цінувався дешево, але у Чарівній країні видавався справжнім дивом.
Це була звичайнісінька запальничка, витончена плоска іграшка, яка ховалася в долоні свого власника.
Ця запальничка дісталась Урфінові, коли, скинутий з престолу, він сидів у в'язниці, очікуючи суду над ним. До колишнього короля прийшов одноногий моряк Чарлі Блек. Він довго розмовляв з Урфіном, намагаючись добитись від нього каяття у вчинених ним злочинах. Проте навіть тіні каяття не виказав Джюс.
Роздосадуваний моряк повернувся, щоб піти, і в цей момент з його кишені вислизнула блискуча річ і впала на солому, яка вкривала підлогу. Не встиг Блек вийти за двері, як в'язень кинувся до загубленого предмета. То була запальничка, і Урфін знав їй ціну
Іззовні почулася хода: моряк ішов на пошуки запальнички. Урфін блискавично засунув запальничку під матрац і сів на ліжко. Чарлі Блек пішов ні з чим, але він не журився — в рюкзаці у нього була ще одна запальничка.
Урфін заховав знахідку в одязі й поніс у вигнання. Від запальнички йшов запах, який подобався Урфінові: це був запах бензину, хоча вигнанець не мав уявлення, що таке бензин. З часом бензин випарувався. Це стурбувало Урфіна, але йому пощастило роздобути пляшку легкої прозорої нафти, вона замінила бензин.
Роки й роки зберігав Урфін Джюс запальничку як гарну іграшку, що нею можна було час від часу помилуватися. Але тепер, коли він надумав виступити в ролі вогняного бога Маррана, вона неабияк прислужилася Урфінові. З її допомогою Джюс довів Стрибунам, що вогонь слухається його і миттю виникає за його наказом.