А далі… Він, Вогнедан, житиме довго, але він не безсмертний. Його син, а чи онук буде не гіршим — слабшим… І чи не впаде династія нащадків Богорівних через оце послаблення народного духу? Поганим прикладом є Белат, де гендлярі проголосили «республіку», скориставшись виродженням і збіднінням шляхти. І тепер у тій «народоправній» країні керують власники торгових домів, які з милості беруть собі за дружин збіднілих шляхтянок. А за отой народ, ім’ям якого в Белаті свого часу знищили правлячу династію, ці панки згадують лише тоді, коли приходить строк чергових виборів до представницької палати.
Ніякі закони, що вони їх складали з молодим Орликом не вбережуть Ельберу від виродження, якщо не зостанеться людей і дивних, для яких однаково солодко і віддавати накази і коритися вождю.
І, щоб запобігти цьому, Вербена склала план дій… Дуже ризикований план.
Бувши князем Чорногорським, Вогнедан би погодився одразу… Але нині… Завеликим є тягар відповідальності… І занадто страшною і прекрасною є таємниця. Потрібно зібрати рід… Тільки рід, навіть без найближчих.
Вчора він говорив подумки з сестрою і Мечем. Вони уже виїхали з Ведангу. Завтра з Лелечого Гнізда прибудуть Лелеги. Без Вереса — стрий знову посварився з Мальвою і віддалився на хутір Терхів.
Причину сварки Вогнедан знає — пан Білозір Лелег врятував пану Вересу життя у Збраславській битві. Стрий Верес стояв у лаві чорногорців, біля корогви і в блакитному з золотом кунтуші. Це фатальне сполучення родових кольорів і стягу Пардів привело до того, що «чорри моанські особливі» прийняли його за князя Чорногорського.
Якби не стрий Білозір, в списку втрат з’явилося б прізвище Лелегів. Та вдячності від другого Вогнеданового стрия годі очікувати. Ревнує пан Верес… І досі ревнує неньку Мальву до названого брата.
Вогнедан не став посилати гінця на хутір Терхів. Опісля історії з Ратимиром Повелитель не те, щоб не довіряє чоловіку неньки Мальви, а тепер ще й тестю, але пан Верес є йому чимось неприємним. Ні, Вогнедан не думає, що це Верес підучив тоді Ратимира зробити те, що той зробив… Тобто — не навчав навмисне… Але, для чогось же подарував йому трубку… І, може, розказав, де Вербена зберігає голочки — адже стрийна не розкидає такі речі по будинку.
Пан Верес Лелег, котрий вважає себе найзаконнішим нащадком Повелителя Вогнедана, сина Святослава. По чоловічий лінії і через старшу гілку роду. Пан Верес Лелег, котрий не мав ні волі, ні сили, ні розуму аби замінити Ольга в його страшній борні. Пан Верес Лелег, який вже два десятки літ знущається з дружини, намагаючись зломити її волю і змусити визнати, що першим її коханням був негідник…
Цей пан Верес не любить свого небожа у перших Вогнедана Парда. Багато за що не любить… І за моанську кров в жилах родича, і за те, що він, Вогнедан, є сином Воїна з Ведангу, котрий вперше в історії роду побратався кровно не з чистокровним, а з названим Вогняним Ящером. З тим самим Білозіром Лелегом. Не любить за несамовиту гордість, за судьбою даровану владу, за шлюб з улюбленою донькою, єдиною істотою, яку Верес любить всім засохлим уламком свого серця…
А з Ратимиром вони були друзями. Ненька Мальва ще ображалася — чужого сина любить більше за рідних…
Ні, не буде Вогнедан кликати Вереса… Занадто високі ставки за цим гральним столом.
Отже, троє братів Лелегів, ненька Мальва та панна Вербена. Стрий Ольг з Півонією вже мали виїхати з Боговлади, листа від Князя тіней Вогнедан отримав тиждень тому. Стрий Білозір… Вогнедан хотів би бачити цю «загадкову моанську душу» в родинному колі, цінуючи розважливість родича, але Ольг писав, що його названий син ще не в стані перенести подорож, так само як і Терночок.
Оце є доказом Вербениних розумувань: наскільки порідшали ряди нащадків Богорівних. Самі Вогняні Ящери здатні підтримати своє існування, маючи трьох молодих чоловіків. З Ведангів зосталися Мечислав та Півонія з дитям, яке носить інше родове прізвище. Парди — він, Вогнедан, та сестра, по жіночій лінії… Все… Щоправда в їхніх з Даною жилах ще й кров Драконів — на випадок раптової загибелі Меча Ельберу… Але Дана не підпустить до себе іншого чоловіка, навіть зоставшись бездітною вдовою. Оце й виходить, що на Повелителі лежить ще й відповідальність за продовження роду. А він збирається наважитися на таке, про що сам поки що не хоче думати.
Що ж, нехай збереться рід… Проб’ємося…
***
Панна Вербена закінчила свою доповідь. Вогнедан усе це чув, тому просто придивлявся до облич рідних. Всі слухали, кивали головами. Погоджувалися…