— Окрім того, — сказав князь, — вона мала дитя від срібного Ллєга, Ігворра, котрий був її коханцем і є моїм пращуром…Його кров і в жилах вашого роду. Але…
— Але, — зітхнув Повелитель, — коли Дана померла, за її заповітом на камені надгробка було вибито: «Дана Ллон, дружина Еллора Ллєга»… Надгробок цей зник в час падіння Боговлади, але я, завдяки деяким своїм новим здібностям, згадав про його існування. Як ви думаєте, що могла взяти в якості секретного слова жінка, котра навіть не згадала про коханця й другого чоловіка, захотівши залишитися у вічності дружиною Еллора Ллєга?
— Словом доступу є Еллор, — пробурмотів Непобор, — як все просто… Але, мій Повелителю, навіть якщо ви увійдете до Леарану — його таємниці залишаться таємницями.
— Проб’ємося, — засміявся Вогнедан, і мимовільний усміх з’явився на обличчі князя корсарів.
***
Дана була у повному захваті….
Хоча до захвату цього домішувалося трошки заздрощів — брат, а не вона розгадав таємницю правильного слова… Еллор… Еллонське ім’я, котре в перекладі означає: «син Еллону»… Син свого краю… Син вітчизни…
«Назвіть правильне слово… Назвіть його значення…»
Вогнедан назвав його… І Леаран спалахнув вогнями…
Корабель звався «Сіллонелл» — «Зірка Еллону». Спершу він, а радше вона, коли судити з голосу, дозволив увійти лише двійнятам. Голос корабля звався Сіллоною і, видимо, визнавав Дану за головну. Ота «обробка даних» на Данине щастя затримала вогняний удар. А мізкувала Сіллона над тим, яка частка в істоті, котра так відважно виникла перед нею, залишилася від Дани Ллєг.
Дану врятувала її схожість з Господинею Данаділу. І, ясна річ, вояцьке щастя.
Два дні Сіл лона всебічно вивчала двійнят, не випускаючи їх назовні. Князь Непобор з Ольгом вже почали непокоїтися, не говорячи про Мечислава та Вишеньку, котрі вголос ремствували на те, що їхні кохані зовсім розбестилися і ні краплиночки не думають про ближніх. А тим часом рекомі ближні просто з розуму сходять від тривоги.
Сходив з розуму і Горицвіт, але зовсім з іншої причини. Він-то був впевнений, що прекрасний витвір еллів не зробить родичам нічого лихого. Але ж його, Цвітика, і досі не пускають до середини… А скільки там є такого, до чого винахідник бажав доторкнутися, звісно ж з дозволу вельмишановної пані Сіллони. Те, що розум цієї пані був розташований у виробі з металу Горицвіта не знеохочувало — опісля того, як він почув вірші, складені Вереном, то остаточно увірував, що розум будь-де зостанеться розумом.
Довга перевірка пояснювалася просто — Господиня Данаділу, чиїм голосом говорила Сіллона, не хотіла, щоб корабель використовувався з лихими намірами. Тому Сіллона всебічно перевіряла двійнят на відсутність таких намірів. І тільки, впевнившись, що спадкоємці Дани Ллєг не бажають нічого лихого, допустила до себе решту дивних.
Керувати кораблем Сіллона взялася навчати Дану та Вогнедана. Третім, несподівано для всіх, вона вибрала Горицвіта. Веданг трохи образився — він мріяв сам політати. Зате запишався Цвітик. Він міг не вибиратися назовні цілими днями. Повелитель стверджував, усміхаючись, що Сіллона допустила їх до пульту як спадкоємців Господині, а Горицвіта — як свого палкого закоханця.
Навчання проводилося у сні. Оволодівши тим, що змогла запропонувати йому Сіллона, Повелитель заспішив. Він звелів Дані перенести до Квітану молодого Вигорича та близнят Лелегів, а Ольга з Вишенькою відправити до Боговлади. Князь Данадільський мав приготувати все для прийому корабля, котрий планувалося перевести до Зелеміню. Бідолашна ж Вишенька розуміла, що заклопотаному Вогнедану просто не до неї. Вона вже не ревнувала його до інших жінок, які зникли з життя Повелителя, але й розуміла, що обожнюваний нею чоловік просто її не кохає… Ще не кохає, чи вже не кохає — хто зна. І юна жінка, спохмурнівши ще більше, озброїлася терпінням та очікуванням.
Тим часом настало літо…
Непобор Ллєг отримав запрошення на військову нараду у Збраславі, яка мала відбутися через місяць. Князь корсарів відхилив пропозицію перенесення, а чи подорожі на кораблі — він хотів проїхати по землі Ельберу і подивитися місце «битви срібних» під Крепимировом, де загинув його предок. Дозвіл на використання Леарана він дав неохоче, але таки дав. Вогнедан дуже наполягав на тому. Дана трохи здивувалася — опісля того, як брат отримав Силу, вона вважала, що корабель надасться швидше для вивчення, ніж для війни. Та Повелитель чомусь мислив інакше, хоча поки що ні з ким не ділився своїми думами.