Ніяк інакше молодий правитель не міг розтяти оцей нарив на тілі його столиці. Просто вигнати з країни геть ні в чому не повинних людей було якось… не по-ельберійськи. Але й терпіти у себе під боком «персиків» Вогнедан не бажав, бо вони псували йому красу та гармонію відновленої Боговлади. Спроби продавати спорожнілі будинки в дільниці ельберійцям не мали успіху: «персики» насмілювалися не тільки псувати майно нових сусідів, але й зводити на них руку… Тож справа зі змовою виникла якраз до речі. Якби її не було, то її потрібно було б вигадати. Різок панкам дали рівно стільки, щоб вони відчули себе якщо не винними, то, принаймні, зганьбленими. А тоді дали змогу зібратися і повезли з родинами і співчуваючими до північного кордону.
Опісля цієї історії Персикове передмістя спорожніло настільки, щоб в ньому могли селитися добрі люди. Решта моанців — в основному книжники та відставні чиновники — принишкли так, що їх не було ні видно, ні чути. Боговлада знову стала столицею Ельберу з невеличкою домішкою іноземщини, як то й годиться у великих торгових містах.
Вогнедан крутить головою і усміхається знову… Однак… Думає він зараз про що завгодно, але не про Вишеньку, котра народжує дитя. Відволікає себе, щоб не хвилюватися. Пологи почалися трохи раніше, і він не встиг зібрати рід на родини. Лише Дана з Мечиславом та маленьким Воїном прибули з Гнізда Драконів завдяки здібностям сестрички.
Вишенька… Його ревнива Вишенька. Вона ревнувала його навіть до пані Ели Гросатіної… А вже, коли у Боговладі поселилася колишня імператриця Альдона, юна дружина правителя втратила сон і спокій.
Пані Альдону загін Рогволода Сереженя знайшов у моанському таборі під Предславою, в наметі пана Короната. Бідолашну жінку було жорстоко побито, зґвалтовано і зоставлено зв’язаною під охороною астеонських вартових. Коли Рогволод увірвався до намету, пані Імператриця подивилася напівпритомними очима на красеня-ельфа і спитала здивовано: «Невже розумнику Зельму вдалося зробити з цим мужоложцем Коронатом те, що він зробив зі мною?»
Колишній чорра Зелемінського полку закохався в свою полонянку за один цей вислів, який він зо смаком повторював потім усім бажаючим його слухати. Опікуватися цінною заручницею взявся пан Ольг Лелег, котрий призначив охоронцем ясної пані свого сина Білозіра і наказав відправити її до Боговлади.
У Боговладі колишня Імператриця прожила майже рік, тривожачи серце Вишеньки. Вогнедан ніяк не міг заспокоїти свою юну дружину. Навіть чутки про те, що пан Білозір «не вилазить з ліжка пані Альдони» не допомогли — Вишенька відмовлялася вірити тим чуткам з жахом очікуючи звісток про зраду коханого.
Повелитель відчував себе винним, адже дружина не довіряла йому через його минуле життя, а також через його почуття до неї, яскраві, але холоднуваті, наче сяйво зорі Сіллон. Тим більше, що поруч Мечислав з Даною наче горіли на одному вогні, з кожним днем наче все більше закохуючись. Однак, не спілкуватися з пані Альдоною зовсім не міг — адже вона була цінною спільницею в перемовинах з Великою Моанією…
О, так, моанці принизилися до перемовин з хетанським бидлом… За рік кривавої бійні на теренах Імперії, коли ніякої влади у велетенській країні не було зовсім, по дорогам розплодилися злодюги та всякі гулящі люди, в Моані розбишаки з Дівочого Лісу пограбували спустілий імператорський палац, раптово повстали, здавалося назавжди впокорені моозці та срегійці, вимагаючи незалежності, перелякана шляхта запрагнула твердої руки і сильного Імператора.
Таким і став дуже віддалений родич котроїсь з дружин Корога Першого. Вогнедана більше цікавило те, що новий володар Моанії мав прізвище Рімін, тобто походив з роду воєводи, який колись захопив Боговладу. Володарювати він почав під ім’ям Корога Другого, а зватися Чоррін-Рімін. Ольг пророкував, що через десяток років прізвище Рімін зникне з імператорської печатки. Яструби, хоча б духовно, а зостануться на троні.
Оцей новий володар Моанії сяк-так навівши в країні лад, наставивши на перехрестях шибениць, а на площах ешафотів, зволив згадати про Моахетанг. Взагалі-то моанці ще не знали, що їм робити зі знахабнілою провінцією — чи-то іти ще раз війною, чи-то зробити вигляд, ніби такої взагалі не існує. Але ж новоспеченому Чорріну потрібна була Імператриця. Мудрі радники підказали Імператору, що одруження з вдовою попередника укріпить його права на владу.