«…та від Богів мені, - поволі складалися в душі Вогнедана Визволителя віршовані рядки, — доручено пройти величним шляхом, Про ці часи складаються пісні… За спокій свій давно вже я не дбаю, та десь на дні душі чаїться страх, Як тільки шлях цей довгий уявляю… Проте не стану скаржитись на долю У серці гордовитому зберу В єдине ціле і снагу і волю…»
К і н е ц ь