— Джуро Пард! — говорить, наприклад, Зануда опісля ранкового огляду спочивальні, - чому у тебе неохайно заправлене ліжко?
Прибирає спочивальні челядь — все ж таки дворянських дітей навчає школа — а от ліжка хлопці мають застеляти самі.
— Пане старший, — з усією пошаною доповідає Вогнедан, — я дурний і ледачий! В мене руки ростуть не з того місця! Я стараюся, але…
Зануда гмикає… Саме це він і хотів сказати… Але хлопець визнає свою провину… Старається… І чорра сам осмикує ліжко малого Парда, говорячи вже не так сердито:
— Ось так роби… І будь уважніший.
З Паскудою таке не проходить. Він на щире зізнання не зважає, а здере з ліжка коци і змушує перестеляти наново. А то і різки запише на день покарань. Саме цей старшина вдарив Вогнедана до крові, коли старший Ставський щадив його… І в карцері Вогнедан найчастіше опиняється під час чергувань Паскуди. І на військовому навчанні саме Паскуда відправив його в безлюдне місце разом з Лускіним, Хадіним та Ліриним. Саме тоді вони і зламали руку малому чорногорцю. Бо накинулися втрьох, скрутили руки і хотіли змусити чоботи собі цілувати… А не діждете… Вогнедан волів пожертвувати рукою, так виривався. Гниди тоді дуже перелякалися, коли він від болю зомлів — подумали, що вбили.
А влітку зелепуцьків розпустили на вакації. Попишалися вони перед примусовиками, по- шкилювали над тими, кому роду ще довго не бачити — та й поїхали… Додому… Сволота…
Але жити стало трохи легше… Принаймні — не треба було весь час стерегтися гидкущої трійці. Вогнедан навіть згадав, що у нього в сумці причаїлася флейта. Почав у вільний час ховатися в дровітні за будинком, щось награвати потиху… Але з четвіркою позосталих хлопців так і не розмовляв… Спитають щось у справі — говорив коротко й по суті. Так само, як нікому не відмовляв за цей рік у допомозі в заняттях. А далі — стіна… Не чіпайте.
І ось одного дня покарань чергував Паскуда. Хлопці давно вже це вирахували і приготувалися до найгіршого.
Покарання на цей день прихитрився заробити лише Вогнедан. Та ще за особисту образу пана старшини. Черговий зазвичай спав в маленькій кімнатці в кінці коридору. А чоботи виставляв за двері, аби челядинець їх начистив. Чорногорець, розлючений на Паскуду за позаминулий шостак, коли той знову власноручно завершив його покарання замість слабосилого Радка, набрав на дровітні смоли і приклеїв начищені чоботи до підлоги. Знав бо звичку вихователя влазити у взуття, не торкаючи його з місця.
Отож, Паскуда взувся, ступив крок і гепнувся носом у підлогу… І чомусь запідозрив у шкоді меншого Ставського, котрий йшов з вбиральні і навернувся чоррі на очі. Довелося Вогнедану зізнатися … І отримати пайку з десяти різок.
Бити його Паскуда доручив якраз оцьому Кріну Ставському. Вогнедан давно вже запримітив, що Карін завжди заміняє брата, коли бити джуру Парда викликають джуру Ставського, прикриваючись схожим звучанням імен. Чорногорець навіть голову собі ламав, чи не має старший Ставський якогось зла особисто на нього, Вогнедана… Щоправда — б’є Карін не в повну силу, жаліє… Але молодший Ставський за рік джуру Парда ще й пальцем не торкнув завдяки брату.
Та тепер Кріну вже не викрутитись. Вогнедан звично береться руками за конов’язь і очікує першого болю. Але Крін чогось застиг з прутом в руці і не рушає з місця.
— Та не тягни! — кидає чорногорець не обертаючись, — швидше позбудемося…
— Я не буду його бити, — раптом говорить Ставський — молодший, — не буду!
Краще він, звичайно, не зробив нікому. Прута взяв Паскуда… З першого ж удару спина Вогнеданова почала кривавити, а на десятому хлопець сповз на землю непритомним, так і не скрикнувши. І вже не побачив, як Крін приймав таку саму муку. Потім Паскуда вилив на них обох по цебру води і звелів іти до спочивальні без обіду.
По обіді, якого вони не бачили, хлопці не пішли на муштру, бо мали вже гарячку. Десь за годину Ставський мовчки встав і почвалав до вбиральні.
Вогнедан не знав, що його змусило піти за колегою без нагальної потреби. Якесь лихе передчуття… Приплентався він якраз вчасно. Крін зачепив ременя за гак на стіні, протилежній вічкам, і вже затягував другий кінець на власній шиї.
Вбиральня була єдиним місцем, яке не «прострілювалось» пильними очима чергових. З будинку до неї вів критий хід, з огляду на зиму, але побудоване з дерева приміщення стояло окремо. І з нього було добре видно, хто вештається довкола. Словом — найкраще місце для задушевних розмов. І для самогубства… Саме тут повісився в минулому році джура Луговий… Вогнедан навіть підозрював, що отой гак, вбитий нібито для того, аби вішати на нього ремені, дорослі чорри приробили навмисне. Він і сам іноді дивився на той гак, справляючи потребу, і думав — а чи не краще раз відмучитись, аніж змарнувати в цій школі дванадцять літ?