— Віднині і надалі, — нявкнула Синьозірка, дивлячись на кошеня, — аж доки він не заслужить собі вояцького імені, цього новака називатимуть Прудколапом.
В очах чорно-білого кошеняти не було ні сліду страху чи приреченості, коли воно глянуло на свою провідницю. Навпаки, його очі широко розплющилися від запалу.
Вогнесерд повернувся до Довгохвоста, який брів до свого учня.
Синьозірка знову заговорила:
— Довгохвосте, ти був учнем Темносмуга. Він став тобі добрим наставником, з тебе виріс лютий і відданий вояк. Сподіваюся, ти передаси трохи цих рис і Прудколапові.
Вогнесерд сподівався побачити на морді Довгохвоста вираз розчарування, коли той глянув на Прудколапа. Але вояк, навпаки, пом’якшав, зустрівшись із поглядом свого нового учня. Наставник і учень лагідно торкнулися носами.
— Все гарно, ти добре тримаєшся, — підбадьорливо пробурмотів Довгохвіст. «Ага, правильно, — гірко подумав Вогнесерд. — Ганебно тільки, що мене він так не вітав». Він подивився на решту Клану і відчув образу, коли всі почали бурмотіти привітання новаку.
— Та що з тобою? — прошепотів Сіросмуг. — Одного дня там будемо ми.
Вогнесерд кивнув, підбадьорений думкою про власного новака, і відкинув своє почуття образи. Він був частиною Громового Клану, тож яка, справді, тепер різниця?
Наступної ночі була повня. Вогнесерд знав, що мав би з нетерпінням чекати першого Зборища, на якому буде вже вояком. Однак найбільше він чекав нагоди розповісти Синьозірці правду про Круколапа та Тигрокігтя, і думка про це холодною каменюкою лежала у нього на серці.
— Ти захворів, чи що? — нявкнув Сіросмуг позаду нього. — На тобі лиця немає!
Вогнесерд глянув на друга, понад усе бажаючи знайти в ньому розраду, але ж він обіцяв не втягувати у це Сіросмуга.
— Усе гаразд, — нявкнув він. — Ходімо. Я вже чую, як кличе Синьозірка.
Обидва побрели до гурту котів, який зібрався на терені. Синьозірка кивнула їм, показуючи, що помітила їх. Тоді повернулася і повела котів геть із табору.
Вогнесерд чекав, доки всі не пройшли повз нього втоптаною стежкою, що вела вгору — до лісу. Він хотів піднятися сам, щоб зібратися з думками.
— Ти йдеш? — гукнув його Сіросмуг.
— Так! — Вогнесерд присів на свої могутні задні лапи і став стрибати з кругляка на кругляк, залишивши табір позаду.
На вершині він спинився перевести подих, його боки важко здіймалися. Перед ним простягався ліс. Під лапами хрустіло опале листя. Срібносмуга блищала у небесах, як вранішня роса, що осіла на чорному хутрі.
Вогнесерд подумав про свою першу подорож до Чотиридерева з Тигрокігтем і Левосердом.
Його охопив смуток, коли він згадав про Левосерда. Наставник Сіросмуга і воєвода Громового Клану був добросердим вояком із хутром золотого кольору. Але його вбили в бою, і Тигрокіготь зайняв його місце. Під час першої Вогнесердової мандрівки до Чотиридерева Левосерд повів новаків обхідним шляхом, через Високі Сосни, повз Сонцескелі та вздовж межі Річкового Клану. Сьогодні ж Синьозірка вела їх простісінько через серце земель Громового Клану. Вогнесерд побачив, як вона, востаннє майнувши, зникла у підліску, і кинувся навздогін гурту.
Синьозірка вела свій клан уперед разом із Тигрокігтем. Вогнесерд проігнорував здивований нявкіт Сіросмуга і наздогнав провідницю.
— Синьозірко, — видихнув він, порівнявшись із нею. — Можна з тобою поговорити?
Синьозірка глянула на нього і кивнула.
— Тигро кігтю, ставай попереду, — нявкнула вона і тоді сповільнилась. Тигрокіготь промчав повз неї. Решта котів без жодних запитань побігли за своїм темним воєводою у підлісок.
Синьозірка і Вогнесерд перейшли на крок. За якусь мить вони вже залишилися наодинці.
Стежка виводила з густого ялівцю на маленьку галяву. Синьозірка вистрибнула на повалене дерево і сіла, обгорнувши хвостом свої передні лапи.
— У чому справа, Вогнесерде? — запитала вона. Вогнесерд завагався, зненацька охоплений сумнівами. Саме Синьозірка заохотила його відмовитися від життя кицюні та приєднатися до Клану. Відтоді вона завжди довіряла йому, коли інші коти ставили під сумнів його відданість Клану, до якого він кровно не належав. Що вона скаже, коли він, Вогнесерд, зізнається, що збрехав про Круколапа?