— Так і було! — погодився Сіросмуг.
— А хто це? — втрутився Вогнесерд.
Його увагу привернула кицька із крапчастою брунатною шубкою. Вона перемовлялася з Тигрокігтем біля Великого Каменя, який височив посередині галявини.
— То Леопардошубка, наша воєвода, — прогарчав вояк із Річкового Клану.
Вогнесердове хутро знову наїжачилося, щойно він подумав про попереднього воєводу Річкового Клану, Дубосерда, який загинув у битві із Громовим Кланом. На щастя, йому не довелося нічого казати з цього приводу, бо Синьозірка уже застрибнула на Великий Камінь, щоб почати зустріч. До неї приєдналися ще двоє котів. Один із них, підстаркуватий чорний вояк, закликав усіх збиратися під каменем. Вогнесерд упізнав чорного кота і не зміг приховати подив. Старий Ночешкур став провідником Тіньового Клану, відколи Зорелом утік?
Коли коти повмощувалися перед Великим Каменем, Синьозірка заговорила.
— Громовий Клан привів на це Зборище свою нову медикицьку, Жовтоіклу, — офіційно заявила вона.
Провідниця зробила паузу, під час якої всі очі повернулися на стару кицьку з густим хутром і приплюснутою мордочкою. Вогнесерд помітив, що вона шархає лапами по твердій землі. Ще на початку свого новацтва він мало не цілу повню доглядав за хворою кицькою після того, як вона потрапила до табору Громового Клану. Зараз же за легеньким посмикуванням її правого вуха міг визначити, що вона почувалася незручно під поглядами котів. Жовтоікла колись була медикицькою Тіньового Клану, а коти вкрай рідко переходили з Клану в Клан. Вона повільно обвела юрбу поглядом, аж доки не зустрілася очима з Носошморгом, новим Тіньовим медикотом. Запала коротка пауза, після якої вони обмінялися шанобливими кивками. Вуха Жовтоіклої випрямилися, і Вогнесерд розслабився.
Синьозірка знову заговорила:
— Ми також привели двох нових вояків — Вогнесерда і Сіросмуга.
Вогнесерд високо підняв голову, але, відчувши стільки поглядів, спрямованих на нього, стушувався і нервово змахнув хвостом.
Наперед виступив Ночешкур, протиснувшись повз Синьозірку до найвищої частини каменя.
— Я, Ночешкур, взяв на себе провідництво у Тіньовому Клані, — оголосив він. — Наш колишній провідник, Зорелом, порушив вояцький кодекс, тож ми були змушені прогнати його.
— І жодної тобі згадки про нашу допомогу в цьому дійстві, — прошепотів Сіросмуг до Вогнесерда.
Ночешкур провадив далі:
— Духи наших предків говорили до Носошморга і обрали мене за провідника Клану. Я ще не здійснив мандрівки до Уст Матері, щоб одержати від Зоряного Клану дар дев’яти життів. Я вирушу в цю подорож завтра, поки місяць іще буде повний. Після мого чатування біля Місяцескелі всі знатимуть мене як Ночезора.
— А де зараз Зорелом? — озвався голос із юрби. То була Морозошубка, біла королева Громового Клану.
— Думаю, ми можемо погодитися на тому, що він залишив ліс, як і решта вигнаних вояків. Зорелом знає, якою небезпекою загрожуватиме йому спроба повернутися, — відповів Ночешкур.
— Сподіваюся, — промуркотіла Морозошубка своїй сусідці, повненькій бурій королеві.
Провідник Річкового Клану, Кривозір, вийшов наперед.
— Будемо сподіватися, що Зорелому вистачило розуму залишити ліс по-доброму. Його жага до нових угідь загрожувала нам усім.
Кривозір вичекав, поки затихнуть вигуки схвалення, перш ніж продовжити:
— Поки Зорелом був провідником Тіньового Клану, я дозволяв йому полювати у нашій річці. Але зараз у Тіньового Клану новий провідник, тож ця домовленість більше не діє. Здобич у річці належить тільки Річковому Клану.
Інші коти з Річкового Клану тріумфально закричали, але Вогнесерд помітив, як Ночешкур насторожено наїжачився.
Воєвода Тіньового Клану подав голос:
— Потреби Тіньового Клану такі самі, які були й за часів Зорелома. Нам треба прогодувати чимало ротів, Кривозоре. А ти укладав угоду з усім Тіньовим Кланом!
Кривозір підірвався на рівні та повернувся до Ночешкура. Він прищулив вуха і зашипів, а серед котів унизу запанувала мертва тиша.
Синьозірка негайно стала поміж двома провідниками.
— Тіньовий Клан нещодавно зазнав чималих втрат, — м’яко нявкнула вона. — Тож тепер, коли вам треба годувати куди менше ротів, Ночешкуре, чи потрібна вам насправді та риба Річкового Клану?
Кривозір зашипів, але Ночешкур не відводив погляду.
Синьозірка знову заговорила:
— Ви ж самі допіру вигнали свого провідника і кількох із наймогутніших вояків! А Зорелом пішов проти вояцького кодексу, коли присилував Кривозора поділитися річкою.