Її плямиста шубка відливала сріблом у місячному сяйві. Вона лагідно торкнулася його носа своїм.
— Вогнесерде, — прошепотіла медикицька. — У мене для тебе є застереження від Зоряного Клану. — Її голос був стурбований, а очі, здавалося, зорили в саму душу. — Насувається битва, Вогнесерде. Стережися вояка, якому не довіряєш.
Мишачий писк відволік увагу Вогнесерда. Хмарко її вполював. Рудий вояк озирнувся, але Плямолистка вже зникла.
Вогнесерд прокинувся й одразу ж зиркнув до сусіднього гніздечка. Сіросмуг лежав клубочком, мирно спав, прикривши носа своїм пухнастим хвостом. Слова Плямолистки відлунили у Вогнесерда в голові:
— Стережись вояка, якому не довіряєш!
Він здригнувся. Лісовий холод, здавалося, знайшов його навіть тут, проліз під хутро, й тільки ніздрі ще зберігали солодкий запах Плямолистки. Збоку вертівся Сіросмуг, бурмочучи щось уві сні. Вогнесерд знав, що більше не засне, але сидів у гнізді й вартував сон свого друга, аж поки світло світанку не пробилося крізь стіни кубла.
Розділ 29
Коли в кублі прояснилося, прокинулася Верболоза. Вогнесерд спостерігав, як вона підводиться і потягується, а тоді виходить надвір. Востаннє глянувши на Сіросмуга, який усе ще спав, він вийшов за нею.
— Сніг спинився, — нявкнув кіт, відчайдушно намагаючись порушити зловісну тишу, що повисла над засніженим табором. Його голос прокотився галявиною, і Верболоза кивнула.
Спершу почулося шарудіння, а за мить — запахи Тигрокігтя й Вітрогона, які вийшли з кубла. Вони всілися біля Верболози й заходилися вмиватися. «Йтимуть на досвітній патруль», — подумав Вогнесерд. Він хотів запропонувати їм свою допомогу, бо йому насправді хотілося пробігтися лісом, але якась його частина бажала зостатися і приглянути за Сіросмугом. Слова Плямолистки досі тягарем лежали на його серці. Вогнесерд не міг відкараскатися від думки, що саме Сіросмуг є тим вояком, якому він не довіряє. Друг, звісно, наполягав, що його стосунки зі Срібнострумкою ніяк не вплинуть на відданість Клану, але ж хіба це можливо? Він порушував вояцький кодекс уже тим, що бачився з нею!
Зненацька Тигрокіготь підняв голову, ніби відчувши якийсь запах. Вогнесерд напружився. Тоді нашорошив вуха — віддалік почулися кроки на снігу, швидкі кроки. Вітер приніс запах Вітряного Клану. Кроки погучнішали. Вояки, як один, заціпеніли — кіт поліз просто крізь тунель. Тигрокіготь вигнув спину і зашипів на Одновуса, що саме вийшов на галявину.
Вітряний вояк загальмував перед ними, у його очах читався смертельний переляк.
— Тіньовий і Річковий Клани! — видихнув він. — Атакують наш табір! Нас менше, і ми б’ємося на смерть. Високозорий не хоче допустити, щоб нас вигнали ще раз. Ви повинні допомогти, інакше наш Клан просто знищать!
Синьозірка вийшла з кубла. Усі очі миттю звернулися з Одновуса на неї.
— Я чула, — нявкнула вона.
Не застрибуючи на Високий Камінь, провідниця дала звичний клич для віча Клану. Страх Одновуса сповнював галявину, поки він спостерігав, як коти прожогом виходять на денне світло.
Щойно весь Клан зібрався, Синьозірка розпочала:
— У нас мало часу. Як ми й боялися, Тіньовий і Річковий Клани об’єдналися і зараз напали на табір Вітряного Клану. Ми повинні допомогти їм.
Вона замовкла і подивилася на ряди котів, в очах яких читалося сум’яття. Одновус стояв поруч із провідницею, мовчки її слухаючи і сподіваючись на допомогу.
Вогнесерд збентежився. Коли волоцюги викрили себе, він уже було думав, що Ночезору можна довіряти. Тепер же все виглядало так, що Тіньовий Клан знову порушив вояцький кодекс, об’єднавшись із Річковим Кланом, аби вигнати Вітряних котів із їхнього дому.
— Але ж зараз зима, ми слабкі! — запротестував Плямошкур. — Одного разу ми вже ризикували заради Вітряного Клану. Цього разу хай самі про себе подбають.
Деякі старійшини та королеви замуркотіли, погоджуючись.
Йому відповів Тигрокіготь, вийшовши наперед до Синьозірки:
— Я розумію твою обережність, Плямошкуре. Але якщо Тіньовий і Річковий Клани об’єдналися, то зараз тільки питання часу, коли вони повернуться проти нас. Краще битися зараз, але з Вітряним Кланом, ніж пізніше, але наодинці!
Синьозірка глянула на Плямошкура, який заплющив очі й підняв хвоста, погоджуючись зі словами Тигрокігтя.