Жодна подоба, якої ми можемо надати речам, не буде такою корисною, як істина. Лише істина служить людям вірою і правдою. Здебільшого ми перебуваємо не на своєму істинному місці, а в оманливому положенні. Натура наша слабка, тож ми будуємо припущення щодо стану речей і займаємо там місце, і таким чином перебуваємо у двох станах водночас, і вибратися з них удвічі тяжче. У тверезі моменти ми бачимо тільки факти, стан речей, яким він є. Кажи те, що маєш сказати, а не те, що вважаєш за потрібне сказати. Істина краща за будь-яку вигадку. Лудильника Тома Гайда спитали, чи хоче він сказати останнє слово, стоячи на ешафоті. Він сказав: «Передайте кравцям — хай сім разів відміряють, а один раз відріжуть». А◦молитву його товариша забуто.
Хай яким нікчемним є твоє життя, дивися правді у вічі й проживай його; не лай його, не називай образливими словами. Воно все одно краще за тебе. Що багатшим стаєш, то злиденніший вигляд має твоє життя. Той, хто любить присікуватися, навіть у раю побачить хиби. Люби своє життя, хай◦би яким злиденним воно було. Навіть у богадільні можна прожити приємні, захопливі, славетні години. Призахідне сонце однаково яскраво відбивається від вікон хижі бідняка й палацу багатія, а навесні сніг перед їхніми порогами тане одночасно. Не маю підстав вважати, що ясний розум менш задоволений бідним життям і думає там менше радісних думок, ніж у палаці. Як на мене, міська біднота часто живе незалежніше, ніж будь-хто інший. Можливо, вони просто сягнули такої величі духу, що приймають усе без образ. Більшість вважає, що покладатися на підтримку міста ганебно, зате багато хто не вважає ганебним добувати для себе на прожиток підлістю, за що мусило◦би бути більш соромно. Плекайте бідність, як трави у своїм садку, як шавлію. Не завдавайте собі клопоту зачасто добувати щось нове — новий одяг чи нових друзів. Переверніть старе, поверніться до нього. Речі не змінюються — змінюємося ми. Продавайте свій одяг, а думок своїх не збувайте. Бачить Бог, товариства вам не бракуватиме. Навіть якби мене довіку замкнули в куточку якоїсь мансарди, як павука, доки мої думки при мені, світ навколо не змаліє. Як казав філософ, «в армії з трьох дивізій можна відняти генерала, і запанує безлад, але навіть у найницішої й найзлиденнішої людини не можна відняти думки»[251]. Не намагайся завзято розвиватися й піддавати себе багатьом різним впливам, адже то гульня і марнотратство. Світло божественного оприявнюють смирення й темрява. Тіні бідності й ницості збираються довкола нас — «аж ба! Творіння розпросторюється в нас на очах». Варто пам'ятати, що навіть якби нас наділили багатством Креза, цілі наші не змінилися б, та й засоби для їхнього досягнення — також. Ба більше, якщо бідність сковує твої можливості — скажімо, якщо ти не можеш купувати книжок і газет, — обмежуєшся найважливішим, найсуттєвішим досвідом; мусиш мати справу з матеріалом, який дає найбільше цукру й крохмалю. Життя найсолодше при самій кісточці. Ти захищений від того, щоб зледащіти. Велика щедрість іще нікого не довела до великих збитків. Непотрібні статки тільки й дають змогу, що купити непотріб. А◦те, що справді потрібне душі, за гроші не купиш.
251
«Аналекти» Конфуція в перекладі Торо за французьким виданням Потьє «Confucius et Mencius».