Генрі Девід Торо (Henry David Thoreau[4]) народився 12 липня 1817 року в невеличкому американському місті Конкорд, що в штаті Масачусетс, приблизно на вісімнадцять миль північно-західніше від його столиці Бостона. Взагалі-то, батьки нарекли сина Девідом Генрі, а не Генрі Девідом. Рішення поміняти імена місцями він ухвалив сам у 20-річному віці. Це був символічний жест, що підсилив інший рішучий крок: щойно розпочавши кар'єру вчителя в конкордській публічній школі, молодий Торо вирішив її припинити на знак протесту проти обов'язкової для тих часів виховальної процедури — хлосту учнів. Це відбулося невдовзі після закінчення Гарвардського коледжу, де Торо вчився з 1833 до 1837 року. Та й у коледжі він теж приймав далеко не все. Наприклад, вважав не дуже корисними лекційні заняття й віддавав перевагу самоосвіті в тиші бібліотеки. Його тодішні ескапістські мотиви добре відбиває фраза, з якої 22 жовтня 1837 року він розпочав записи у своєму приватному «Журналі» («Journal»), що його автор вів майже до кінця життя[5]: «Аби бути самотнім, я вважаю, слід втекти від теперішнього. — Я уникаю самого себе»[6].
Однак у тодішній Новій Англії, окрім репресивної педагогіки і нецікавих, відірваних від життя лекцій гарвардських професорів[7], все ж таки було й щось таке, від чого тікати не захотілось. У 1838 році, майже одразу після згаданого звільнення з публічної школи, Торо відкрив у рідному місті маленьку приватну школу[8] й увійшов до «Трансценденталістського клубу» — інтелектуального руху, найвпливовішою фігурою в якому був інший уродженець і мешканець того ж Конкорда Ральф Волдо Емерсон[9].
Ідейний та особистий зв'язок, що встановився між Торо та Емерсоном, мав величезне значення і для кожного з них, і для розвитку всього руху американських трансценденталістів. На думку впливового американського філософа кінця XX — початку XXI століття Стенлі Кейвела, саме Торо судилося стати бездоганним інтерпретатором Емерсона[10], а літературознавець Гарольд Блум вважав, що Торо став «одним із головних Емерсонових творінь»[11]. Ба більше, за життя Торо і ще довго після його смерті, аж до XX століття, його сприймали передусім як одного з послідовників Емерсона. Так, згодом він перетворився на цілком самодостатню фігуру[12], однак для того, щоб належним чином оцінити значення розмислів Торо, треба також уточнити, ким був Емерсон і якого ґатунку трансценденталізм розвивався за його активною участю в Америці.
У наших широтах добре відомо, що Ральф Волдо Емерсон — один із видатних чи навіть найвидатніший американський мислитель XIX століття. Час від часу про нього згадують у вітчизняній історико-філософській літературі. Зокрема у праці Тараса Лютого «Ніцше. Самоперевершення» доволі детально простежено вплив розмислів Емерсона, передусім його концептів «довіри до себе» чи «опори на себе» (self-reliance), на еволюцію поглядів генія континентальної (європейської) філософії Фридриха Ніцше[13]. Визнано також, що Емерсонів трансценденталізм можна розглядати як передвістя прагматизму — самобутньої філософської традиції, що розвинулася в Америці на межі XIX та XX століть. У праці вітчизняної дослідниці Ніни Поліщук «Філософія прагматизму» є окремий підрозділ «Романтичний трансценденталізм Р. В. Емерсона», де розглянуто вплив останнього не тільки на таких класиків прагматизму, як Вільям Джеймс і Джон Д'юї, а й безпосередньо на відомих неопрагматистів новітніх часів, як-от Ричард Рорті та Корнел Вест[14].
Разом з тим окремих філософських досліджень, які були б присвячені не тільки впливам Емерсона на інших мислителів, а й аналізу його багатої спадщини, у нас поки немає. Бракує уваги також і до американського трансценденталізму загалом. На тлі таких шляхів розвитку думки, як континентальний трансценденталізм, що був започаткований ще у XVIII столітті Імануїлом Кантом, та традиції аналітичної філософії, експортованої в Америку з Європи у XX столітті, американський трансценденталізм XIX століття ледь не зникає з поля зору вітчизняних філософів та істориків філософії. Майже не враховано, що йдеться про видатне явище в духовній історії Америки, значення якого відчувається й донині. Великою мірою саме завдяки таким романтично налаштованим новоанглійським трансценденталістам, як Емерсон і його однодумці, на землях, де на початку XVII століття оселилися перші американські колоністи і довгий час домінував ригористичний пуританізм, зародилася сучасна плюралістична й різнобарвна, емансипована й релігійно толерантна, дбайлива до природи і сприятлива для розвитку наук і мистецтв, життєлюбна й адогматична Америка.
4
За материнською лінією Торо мав шотландські та англійські корені, а за батьківською — французькі, звідки й написання прізвища як
5
Останній запис він зробив за пів року до смерті, у листопаді 1861 р. У цей час туберкульоз, на який Торо страждав упродовж багатьох років, стрімко прогресує. У 1842-му від цієї ж хвороби помер його брат Джон, а у 1849-му — сестра Гелен.
6
Thoreau Н. Journal І, 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 3.
7
У «Волдені» цей досвід відбито, наприклад, так: «якби я хотів навчити юнака наук і мистецтв, то не вдавався б до стандартного способу, тобто не відсилав до вчителів, які вивчають і практикують що завгодно, крім мистецтва життя». (
8
У цій школі він працював разом зі старшим братом Джоном, але 1841 р. заклад довелося закрити через смертельну хворобу Джона.
9
За часів Торо й Емерсона Конкорд, як і зараз, був невеличким містечком (приблизно 2200 мешканців). Однак як одне з найдавніших американських поселень, він має тривалу й насичену важливими подіями історію. У першій половині XIX ст. саме Конкорд перетворився на один із центрів формування тоді ще зовсім юної культури США.
10
«Я… визнаю Торо найчистішим інтерпретатором Емерсона, у цьому ніхто не був настільки точний, ніхто більше не сягнув такої вичерпності». Cavell S. This New Yet Unapproachable America: Lectures after Emerson after Wittgenstein. Frederick Ives Carpenter Lectures; 1987 / S. Cavell. — Albuquerque, N.M.: Living Batch Press, 1989. — P. 84.
11
Bloom H. Editor's Note; Introduction // Henry David Thoreau: (Updated Edition) / H. Bloom (Ed.). — New York: Infobase Learning, 2007. — P. VII.
12
Згадаємо деякі важливі віхи цього процесу. У 1939-му була опублікована популярна біографія Торо (Canby Н. S. Thoreau / Н. S. Canby. — Boston: Houghton Mifflin Co., 1939), яка стала бестселером і зробила його ім'я широко відомим. 1941 р. у Конкорді було засноване товариство шанувальників його постаті та спадщини (
14
Поліщук Н. Філософія прагматизму / Н. Поліщук. — К.: Український Центр духовної культури, 2012. — С. 9 — 30.