Я збираюся збудувати собі дім, який перевершить своїми вигодами й величчю маєтки на головній вулиці Конкорда, щойно мені того захочеться — і якщо він коштуватиме не більше, ніж моя нинішня оселя.
Так я встановив, що студент, який шукає прихистку, може звести собі дім на ціле життя, який коштуватиме не більше, ніж річна рента. Якщо вам видається, що я забагато хизуюся, то на своє виправдання можу сказати, що хизуюся я не своєю винахідливістю, а людською; мої хиби й помилки не підважують правдивості цієї тези. Попри лукавство і крутійство — полову, яку мені складно відокремити від пшениці, хоча я про це шкодую не менше, ніж будь-хто інший, — я дихатиму вільно й дам собі волю, бо так легше і душі, і тілу. Я поклав собі, що зі скромності не буду адвокатом диявола. Я постановив обстоювати правду. У Кембриджському коледжі[108] сама тільки рента за студентські покої, ненабагато більші за моє нинішнє житло, складає тридцять доларів за рік, хоча корпорація збудувала тридцять дві такі кімнати під одним дахом, і кожен мешканець мусить миритися з численними й галасливими сусідами, та ще й оселя може випасти на четвертому поверсі. Мені несамохіть спадає на думку, що якби ми були щедріше наділені мудрістю, то не лише потребували б менше навчання, адже, істинно кажу, більше знань набували самостійно, а й вартість освіти суттєво зменшилася б. Ті вигоди, яких студент потребує в Кембриджі чи деінде, вимагали б у десять разів менше життєвих пожертв, якби обидві сторони взялися до справи мудріше. Ті ж речі, за які вимагають найвищу платню — це завжди не те, чого студент потребує найбільше. До прикладу, відвідання лекцій — важлива стаття в рахунку за семестр, натомість значно важливіша освіта — спілкування з найосвіченішими зі своїх сучасників — дається безоплатно. Зазвичай коледж засновують так: спершу проводять передплату в доларах і центах, а потім доводять до екстремуму принцип поділу праці, який можна застосовувати лише дуже обережно, і знаходять підрядника. Той вдається до махінацій і наймає ірландців та інших робітників, які й закладають підвалини, а майбутні студенти тим часом готуються до студентського життя — і за цей недогляд потім розплачуються наступні покоління. На мою думку, краще було б, якби студенти чи ті, хто хоче вчитися в коледжі, закладали підвалини самі. Студент, який забезпечує собі жаданий відпочинок, раз у раз ухиляючись від трудів, необхідних людині, здобуває лише нице і ялове дозвілля, крадучи в себе самого досвід, що зробив◦би дозвілля плідним. Але, — можете заперечити ви, — ти ж не хочеш сказати, що студенти мусять працювати руками, а не головою? Не зовсім, але мій засновок доволі схожий: студенти мусять не бавитися в життя і не студіювати його, доки громада підтримує їх у цій коштовній грі, а чесно проживати життя від початку до кінця. Адже чи існує кращий спосіб навчити молодь життя, ніж дати їм змогу жити? Як про мене, то це не гірша вправа для їхніх умів, ніж математика. Наприклад, якби я хотів навчити юнака наук і мистецтв, то не вдавався б до стандартного способу, тобто не відсилав до вчителів, які вивчають і практикують що завгодно, крім мистецтва життя; де розглядають світ у телескоп і під мікроскопом, але не очима; де вивчають хімію, але не пояснюють, як випікати хліб, як працює механіка і як на хліб заробити; відкривають нові супутники Нептуна, але не помічають колоди у власному оці й не зауважують, супутниками якого мандрівника є вони самі; і стають поживою чудовиськам, що снують навколо, розглядаючи чудовиськ у краплі оцту. Хто за місяць просунеться у своєму розвитку далі: юнак, який сам виготовив цизорик, добувши й виплавивши руду і прочитавши про все необхідне, чи юнак, який наслухався лекцій із металургії в інституті, а дорогий цизорик фірми «Роджерс»[109] отримав у подарунок від батька? І хто з них радше поріжеться?.. На мій превеликий подив, після закінчення коледжу мене сповістили, що я вивчав навігацію! Та якби я хоч раз обійшов на човні затоку, я й то знав◦би про навігацію більше. Навіть незаможні студенти вивчають лише політичну економію, а життєву, що синонімічна до філософії, у наших коледжах навіть не сприймають серйозно. Унаслідок цього студент заганяє свого батька в боргову яму, почитуючи Адама Сміта, Рикардо й Сея[110].
Не лише наші коледжі, а й сотні інших «здобутків сучасності» тільки пускають пил у вічі, але не конче сприяють поступу. Диявол до останнього бере складні відсотки за свій внесок у їхнє заснування й численні подальші інвестиції. Значна частина наших винаходів — це цікаві іграшки, покликані відвертати увагу від важливих справ. Це вдосконалені засоби для досягнення невдосконаленої мети, якої насправді досягнути не важче, ніж сісти на потяг до Бостона чи Нью-Йорка. Ми квапимося прокласти магнітний телеграф від Мену до Техасу, але Мену й Техасу не конче є що сказати один одному. Вони — мов той чоловік, який рвався познайомитися зі славетною глухою жінкою, але не знайшовся, що сказати, коли їх представили й вручили йому її слуховий ріжок. Говорити швидко нам важливіше, ніж говорити розумно. Ми прагнемо прокласти тунель під Атлантичним океаном і зробити Старий світ на кілька тижнів ближчим до Нового, однак цілком імовірно, що перші новини, які поллються в американські вуха, будуть про те, що в принцеси Адельгейди[111] коклюш. Урешті, той, хто жене на коні зі швидкістю милі за хвилину, не конче везе найважливішу звістку; швидкість не значить, ані що він євангеліст, ані що за поживу йому — сарана та мед польовий[112]. Маю сумніви, чи Флаїнґ Чайлдерс[113] довіз до млина хоч зернятко кукурудзи.
108
Нині Гарвардський університет (Кембридж, штат Масачусетс), де Торо навчався у 1833–1837 рр.
109
Фірма «Joseph Rodgers & Sons» заснована в Англії у 1682 році і стала символом якісних ножів.
110
Адам Сміт (1723–1790) — засновник сучасної економічної теорії. Відомий передовсім завдяки праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776). Давид Рикардо (1772–1823) — англійський економіст, автор «Принципів політичної економії й оподаткування», опонент Адама Сміта. Жан-Батист Сей (1767–1832) — французький економіст, автор «Трактату з політичної економії».
111
Адельгейда Саксен-Мейнінгенська, відома як королева Аделаїда (1792–1849) — королева-консорт Великої Британії у 1830–1837 рр.
113
Флаїнґ Чайлдерс — легендарний англійський скакун, що вважався найшвидшим конем на світі.