Ставлення до американського трансценденталізму, що домінує в Україні в пострадянські часи, мало чим відрізняється від сформованого ще за часів СРСР. Навіть Нікіта Покровський, один із небагатьох радянських та пострадянських дослідників та шанувальників ранньої американської філософії, з готовністю визнавав численні фахові слабкості конкордських мислителів. Зокрема, він наголошував, що Емерсон та його послідовники «не прагнули сказати нове слово в системотворній академічній філософії»[15]. Філософська освіта самого Торо, за словами Покровського, виявилася доволі сумбурною й фрагментарною: «…досить детальне ознайомлення з вочевидь другорядними авторами поєднувалося у нього з ігноруванням філософських творів великих мислителів»[16]. На думку Покровського, це було цілком природно — як з огляду на загальний низький рівень філософської освіти в тодішній Америці, так і з урахуванням того, що самі представники американського трансценденталізму, хоч і шанували своїх старших німецьких колег (Канта, Фіхте й Шелінґа), «не заглиблювалися в детальний аналіз гносеологічних і онтологічних доктрин німецьких філософів. Вони прагнули сприйняти сам дух німецького ідеалізму, засвоїти насамперед його образно-художній, а не понятійно-філософський бік. Тому при знайомстві з німецьким класичним ідеалізмом американські трансценденталісти в більшості випадків задовольнялися даними, отриманими з „других рук“»[17].
У післямові до академічного видання російського перекладу «Волдену» інший радянський дослідник у дуже схожій тональності стверджував, що «найменування трансценденталісти дали гуртку його критики, що висміювали надмірну абстрактність прагнень („за межами чуттєвого пізнання“) і дещо пишномовну літературну манеру членів гуртка. Ті, однак, залишили за собою цю назву, але вклали в неї інший, гуманістичний сенс, спрямований проти вульгарно-буржуазного, утилітарно-практичного підходу до дійсності»[18].
Зрозуміло, що такі зверхньо-поблажливі зауваження відваджували й нині відваджують багатьох потенційних читачів Емерсона та його однодумців від серйозного філософського осмислення їхньої спадщини. У випадку з Торо це ставлення дає про себе знати ще більшою мірою. Як про філософа про нього в Україні ледь згадують. Основним джерелом уявлень щодо Торо була й залишається вже цитована вище невеличка книжка Покровського, що з'явилася ще 1983 року в серії малоформатних науково-популярних видань «Мислителі минулого» («Мыслители прошлого»[19]). Втім, і в Америці філософський статус Торової спадщини лишається дещо проблематичним. Наприклад, відомий американський біограф і теоретик біографічного жанру Леон Едель свого часу взагалі заявив, що як мислитель Торо поступається Емерсону, а як художник — іншому відомому конкордському трансценденталісту письменнику Натаніелеві Готорну[20].
Не таємниця також, що на формування поглядів Торо, як і багатьох інших трансценденталістів, дуже вплинули такі позаакадемічні мислителі-літератори, як Вільям Вордсворт, Семюел Тейлор Колридж та Томас Карлайл. Особисто для Торо велике значення мала антична література. Він знав грецьку й латину, захоплювався Гомером, перекладав Есхіла. Разом з тим більше любив східну філософію, ніж західну.
Одним із найдорогоцінніших подарунків, отриманих за життя, Торо вважав сорокачотиритомне зібрання творів східної релігійної філософії. У 1844-му в трансценденталістському журналі «Циферблат» («The Dial») був опублікований перший у США переклад буддистської «Сутри лотоса», зроблений Торо з французького варіанта. У «Волдені» є цитати з перекладів Конфуція, також із французького варіанта. Перша Торова книжка («Тиждень на річках Конкорд та Мерімак»[21]), на перший погляд, була просто описом подорожі на човні разом з братом. Однак у цьому тексті йшлося про заглиблення у власну свідомість у пошуках трансцендентальних засад людського буття, причому автор звернувся до індуїстської символіки (сім розділів відповідали не тільки дням тижня, а й рівням медитації). У цьому ж творі Торо порівняв філософію з поезією та фактично віддав перевагу останній, заявивши, що «поет використовує результати науки й філософії та узагальнює їхні найширші дедуктивні висновки»[22]. У щоденниковому записі, зробленому кілька років по тому (26 січня 1852 р.), він висловився з цього приводу ще відвертіше: «Поезія передбачає всю істину. Філософія виражає її частину»[23]. Однак, на думку Торо, ні філософія, ні навіть поезія не могли дорівнятися до звичайних спостережень за самою природою. Наприклад, у своєму вірші «Літній дощ» Торо заявив, що дуже цінує Гомера, але готовий про нього забути заради спостереження за змаганням мурах[24].
15
Покровский Н. Е. Генри Topo / Н. Покровский. — М.: Мысль, 1983. — С. 45. У пострадянські часи Покровський видав більшу за обсягом книжку, присвячену лідеру американського трансценденталізму: Покровский Н. Ральф Уолдо Эмерсон. В поисках своей Вселенной / Н. Покровский. — Центр американских исследований в Конкорде, 1995. — 374 с. Однак до активного книжкового обігу ця публікація не потрапила й істотного впливу на теренах України не мала. Окрім того, вона сама написана не в академічному, а радше в белетристичному ключі.
18
Старцев Л. И. Генри Торо и его «Уолден» / А. Старцев // Уолден, или жизнь в лесу / Торо Г. Д.; подгот.: З. Е. Александрова и др. — 2-е изд. — М.: Наука, 1979. — С. 389.
20
Edel L. Henry D. Thoreau. University of Minnesota Pamphlets on American Writers; No. 90 / L. Edel. — Minneapolis: University of Minnesota Press, 1970. — P. 5.
21
Ця книжка була написана в період з 1845 до 1847 р. і вперше опублікована 1849 р. У ній ідеться про подорож на каное річками Нової Англії, здійснену Торо у 1839 р. разом із братом Джоном.
22
Thoreau Н. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers / H. D. Thoreau. — New York: Dover Publications, 2016. — P. 236.
23
Thoreau H. D. Journal III: September 16, 1851 — April 30, 1852 / H. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 9. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 232. Такого ієрархічного погляду Торо дотримувався не завжди. У щоденниковому записі, зробленому в двадцятирічному віці (17 грудня 1837 р.), він висловлював сподівання на те, що «на останній стадії цивілізації поезія, релігія та філософія будуть єдині». (Thoreau Н. D. Journal І, 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 18).
24
Thoreau H. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers / H. D. Thoreau. — New York: Dover Publications, 2016. — P. 196.