До слова, зауважу, що не мусив тринькати гроші на фіранки, адже в мої вікна не зазирає ніхто, крім сонця й місяця, а вони хай дивляться. Хай◦би що там казали люде, від місячного сяйва молоко не кисне і м'ясо не псується, а на сонці меблі не розсохнуться й килим не вигорить. Якщо дружні обійми сонця часом надто гарячі, я все одно вважаю мудрішим ховатися за тими фіранками, які дарує нам природа, не додаючи зайвого мотлоху до свого господарства. Одна пані хотіла подарувати мені килимочок, але в домі мені забракло місця, а в домі чи поза ним — часу, аби його вибивати, тож я відмовився: волію витирати ноги об дерен перед порогом. Краще уникати навіть зародків зла.
Нещодавно я побував на розпродажі предметів, які належали одному священнику, чиє життя не було безпредметним:
Як то водиться, значну частину майна складав мотлох, який почав громадити ще його батько. Був там, зокрема, й висушений глист. А◦тепер цей непотріб, що пролежав пів століття на горищі й по смітниках, не спалили на очищувальному стосі, а виставили на аукціон, тобто примножили. Сусіди збіглися подивитися, все розкупили й сумлінно рознесли по власних горищах і смітниках, де це дрантя збиратиме пил, доки його знову не виставлять на продаж — і тоді все почнеться спочатку. У прах повертаючись, прах примножуємо.
Можливо, нам пішло б на користь, якби ми перейняли звичаї певних дикунських народів, адже ті бодай наслідують щорічне скидання шкіри — подумки, хоча не конче в реальності. Чи ж не варто й нам впровадити «гуляння» чи «свято першого врожаю», що його Бартрам[121] описує серед звичаїв муклаських індіанців? «Під час гуляння, — пише він, — містяни, добувши новий одяг, нові казанки, нові каструльки й інше начиння й умеблювання, збирають зношений одяг та інше дрантя, замітають і вичищають свої оселі, площі й ціле місто від бруду, а непотріб, решту зерна й інші зайві запаси скидають на спільну купу і спалюють. Випивши цілющого відвару й відбувши триденний піст, вони гасять всі вогні в місті. Протягом посту утримуються від задоволення всіх пристрастей і потреб. Усім відпускають гріхи й переступи, лиходії можуть повернутися до рідного міста. Четвертого ранку первосвященник добуває новий вогонь на головній площі, тручи сухі палички одна об одну, і звідти в кожну оселю доставляють нове, очищене полум'я».
Потім містяни три дні бенкетують молодою кукурудзою та фруктами, танцюють і співають, «а ще чотири дні приймають гостей і святкують зі своїми друзями з іншим містечок, які так само очистилися й підготувалися».
120
Пер. П. Куліша. Шекспір, У. Юлїй Цезарь. Пер. з англ.: П. Куліш. — Львів: Наукове товариство імени Шевченка, 1900. — С. 66.
121
Вільям Бартрам (1739–1823) — американський натураліст і етнограф, що вивчав звичаї індіанців.