Выбрать главу

За аналогією, можна ствердити, що притаманний Торо локалізм був одночасно й глобалізмом. З одного боку, Торо був дуже сильно прив'язаний до невеличкого клаптика землі — як суто фізично і юридично, так і екзистенційно та метафізично. Він не тільки провів більшу частину життя або в самому Конкорді, або неподалік від нього, а й повсякчас оспівував рідну місцевість у своїх різноманітних творах[52]. Космополітичний Генрі Джеймс[53] навіть казав, що Торо «гірший від провінціала» — він «містечковий»[54]. Однак, з другого боку, у своїх локальних, ніби суто «краєзнавчих» описах Торо міг легко переноситися у найвіддаленіші часи й місця: у давню Грецію, на Британські острови або й на берег індійського Гангу. Річ у тім, що насправді, як влучно помітив Емерсон, для Торо «не існувало такої речі, як розмір. Ставок був маленьким океаном; Атлантика — великим Волденським ставком»[55]. У цій «домашній космографії», яку розвивав Торо, як і у «вченому незнанні» Ніколая Кузанського[56] абсолютний мінімум цілком природно міг стати абсолютним максимумом.

Що ж стосується відлюдництва, опису якого ніби тільки й присвячено «Волден», і тут насправді багато смислових шарів, єдність яких можна усвідомити лише через зіткнення протилежностей. У вже згадуваній книжці радянських часів стверджувалося, що в середині 1840-х, розпочинаючи свій «волденський експеримент», Торо прийшов «до утвердження ідеалу ескапізму, відходу від дійсності»[57]. Для такого відходу справді були причини: у 1842-му помер Торів старший брат Джон, який завжди був для нього духовним союзником та великим авторитетом, водночас єдності в межах трансценденталістського руху ставало дедалі менше[58]. Інший радянський дослідник, стверджуючи, що Торо була властива «надмірна ідеалізація відлюдництва на лоні природи і настільки ж упереджена критика всіх форм спільного життя людей», водночас визнавав, що зазначені риси не слід розглядати як «програмову заяву»[59].

Насправді «затворництво» Торо мало обмежений характер, як у смисловому, так і в часовому вимірі. По-перше, будуючи оселю для усамітнення, Торо насправді робив це не лише для себе. Як і перші американські поселенці, він намагався побудувати «місто на пагорбі», життя в якому перетвориться на публічну демонстрацію істинності його поглядів. Цю інтенцію можна розгледіти вже у першому реченні «Волдену»: автор повідомляє, що розташував своє житло «за милю від найближчого сусіда», тобто, як зазначає Кейвел, «на достатній відстані, щоб його можна було ясно бачити»[60]. Цілком у дусі трансценденталістської філософії Торо хотів стати для краян «героєм», який зможе показати їм переваги свого особливого мистецтва життя[61]. По-друге, в Торовій хатинці нерідко бували гості. У «Волдені» є окремий розділ «Відвідувачі», де, зокрема, сказано: «Що ж до людей, то від них ніде не дінешся. Коли я мешкав у лісі, до мене приходило більше відвідувачів, ніж у будь-який інший період мого життя». По-третє, запроваджена Торо демонстрація усамітнення мала початок і кінець. Життя в лісі розпочалося 4 липня 1845-го (тобто, що дуже символічно, у День незалежності США[62]) і тривало — з численними перервами — до 6 вересня 1847-го, тобто близько двох років. Як сказав автор «Волдену» в прикінцевому розділі, «на те, щоб полишити ліси, я мав не менш вагомі причини, ніж для того, щоб там оселитися».

вернуться

52

Коли Торо був ще дитиною, його родина на кілька років переїздила в інші міста Масачусетсу (Челмсфорд та Бостон), але потім, на його щастя, знов повернулася до Конкорда. Навчаючись у Гарвардському коледжі, він кілька років прожив у Кембриджі в Масачусетсі, але й звідти повернувся додому. У наступні роки він багато подорожував, але здебільшого не дуже далеко від рідних місць. Наприклад, у 1846-му досліджував ліси у північнішому від Масачусетсу штаті Мен (есеї, присвячені опису цієї експедиції, були видані окремою книжкою «Менські ліси» вже після його смерті (Thoreau Н. D. The Maine Woods: By Henry D. Thoreau / H. D. Thoreau. — Boston: Ticknor and Fields, 1864); у 1849 та 1850 pp. також подорожував півостровом Кейп-Код (Масачусетс). Незадовго до смерті Торо поїхав до штату Мінесота й піднявся річкою Місисипі до Сент-Пола, побув у Редвуді на щорічному з'їзді індіанців. Однак головна мета поїздки — покращити здоров'я в іншому кліматі — виявилась недосяжною. Навесні 1843-го Торо відправився виконувати обов'язки гувернера в домі брата Емерсона Вільяма у Стейтен-Айленді поблизу Нью-Йорка. Однак там йому дуже не сподобалося. Вже 8 червня в листі до Емерсона Торо заявив, що в Нью-Йорку «найповажнішою частиною населення є свині на вулиці» (Thoreau Н. D. Familiar Letters of Henry David Thoreau (Transcendentalism anthology) / H. D. Thoreau; F. B. Sanborn (Ed.). — Boston: Houghton, Mifflin and Company, 1894. — P. 98). Вже восени того ж року Торо повернувся до Конкорда. У 1850 р. він відвідав Канаду, але, як було сказано вже у першому реченні нарисів про цю подорож: «Я боюсь, що небагато можу сказати про Канаду, яку не дуже й побачив; через поїздку до Канади я застудився» (Thoreau Н. D. A Yankee in Canada, with Anti-slavery and reform papers / H. D. Thoreau. — New York: Haskell House, 1969. — P. 3).

вернуться

53

Класик американської літератури, брат філософа Вільяма Джеймса.

вернуться

54

Див.: Edel L. Henry D. Thoreau. University of Minnesota Pamphlets on American Writers; No. 90 / L. Edel. — Minneapolis: University of Minnesota Press, 1970. — P. 5–6.

вернуться

55

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom, New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 25.

вернуться

56

Видатний мислитель-неоплатонік доби Ренесансу.

вернуться

57

Покровский Н. Е. Генри Торо / Н. Покровский. — С. 34.

вернуться

58

Зокрема, 1844 р. припинив своє існування найвідоміший друкований орган американського трансценденталізму журнал «Циферблат», з яким активно співпрацював Торо. Саме там 1840 р. були опубліковані його перші прозаїчні та поетичні твори.

вернуться

59

Старцев Л. И. Генри Торо и его «Уолден» / Л. Старцев. — С. 410.

вернуться

60

Cavell S. The Senses of Walden: An Expanded Edition / S. Cavell. — P. 11.

вернуться

61

Поняття «мистецтво життя» (Art of Life) запропонував уже згадуваний засновник Клубу трансценденталістів Фредерик Генрі Гедж.

вернуться

62

Дух незалежності буквально овіював Торо від самого народження. Його рідний штат Масачусетс став колискою американської революції й одним із головних місць вшанування пам’яті про неї, а безпосередньо у його рідному Конкорді 19 квітня 1775 р. пролунали славетні постріли на Північному мосту, що символізували початок війни за незалежність.