Зате відтепер із розчисткою місця під могили немає проблем…
Треті вляглися ногами на захід, до розтасканих свинарень і корівників із півметровими наскальними матюками. Минулого року Антон опублікував у своїй газеті знімок цього кінця світу, мовляв, ось до чого дійшло… Після виходу накладу всі падали зо сміху. На першій полосі крупним планом розвалений корівник, на його стіні, 16-м кеглем — непристойність. Буває, служба випуску недогледіла…
Якось недавно чи не вперше хоронили з батюшкою, — родичі небіжки Пидорички привезли аж з Кіровограда. Так він сказав, що не по-християнськи лежать на кладовищі комсомольці. Мало того, що дехто без хрестів, так ще й ногами — не туди. Отакої — що ж, усі могили повертати?
А ще, виявляється, на гробках, під час поминок не можна їсти й пити самогонку — гріх! Ну, то таке…
— Здрастє, — м’явкнуло щось поряд.
— Ой, Мариночка, дитино, іди сюди, скуштуєш бабиних коржів з маком, — Антонова мати підхопили на коліна маленьке тіло хирлявої дівчинкипривида. — Тобі ж у первий клас скоро, треба добре їсти. А солодкі ж, а пухкі — як мед…
Беззуба соплива тінь несміливо потяглася за грубезною, явно завеликою для її лівої рученяти, дерев’яною ложкою. Права притискала до брудного віскозного платтячка пусту пластмасову пляшку з-під ситра.
— Давай, донечко, ту бутилку сюди, навіщо вона тобі…
Мала сторожко глянула на незнайомця — можна довіряти? — і прошепелявила:
— То папка послав за самогонкою до баби Дуськи. Я заходила до їхньої хати: сказали, вони тут, у вас.
— Ой, лишенько… — тільки й зітхнула баба Дуська, а коли занедбане кошеня наїлося досхочу макових ласощів і пішло з двору зі шматком коржа, продовжила:
— Оце ж, Омел’яновичу, старшенька нашої Люби Некайдашихи, царство їй небесне. Така була роботяща — в руках усе горіло. Цього сезону взяла в бирзулянського фермера два гектари буряків. Сапала-повіряла, а перед Маковеєм получила аванс — три мішки сахарю. Так її Василь, гадина, виносив за тиждень на самогонку. З того горя запила й Люба. А якось під ранок знайшов її поряд з собою у ліжку мертвою — серце водки не витримало.
— Згоріла від водки, — уточнила кума Марія.
— Ай-яй-ай… трійко діточок осталося без матері, — підвела риску в ще одній, мабуть добре відомій у радгоспі історії огрядна кума Морозиха. — А він тепер бігає ночами Синдикатом, допився до білої гарячки… Божа кара на наші голови!
Антон підняв голову — на верхівці горіха прудко нишпорила руда пухнаста білка (святсвят)! Звідки така екзотика в цих степових краях?
— У нас тут усе дичавіє, немає удержу, — тихо, ніби прислуховуючись до далекого внутрішнього голосу, мовила мати. — Хати спустошіли, садки посохли, скрізь бур’яни по пояс. Скоро вовки з’являться! А мишей, жаб розвелося — страшне! Мабуть, так кимось пороблено: усі й уся мають вимерти, стертися з лиця цієї грішної землі, і лише потім — по-новій…
— То самогонку погану продають, — не полишала актуальну тему тітка Дуська. — Я от по своїй бачу: раніше з восьми кілограмів сахарю виходило дев’ять літрів доброго самогону, а тепер, попробуй сім (!) з трудом взяти. На продаж для крепості підсипають карбід, ізвєсть, усе, що під руку попадеться. Валька Нестройнова казала, що зараз і лікарство в ход пішло… Ну, цей, як його — дімадрол!
— А мені Дудлєй учора розказував, — затарахкотіла наввипередки Тонька Шевченчиха, що тихо сиділа навпроти Антона. — Каже: йду зранку на ставок мимо бувшого свинарника, чую — дитина плаче. Підійшов ближче — під кущем щось у хвільонках валяється! Туди-сюди, точно — за метрів двадцять Анька Пузир (ну, що коло магазіну живуть) лежить напівмертва у вибалку. На день рождєнія в куми так набралася, що дитину загубила.
— Вона ж спеціаліст не по етому дєлу, — зі знанням справи зауважила кума Морозиха. — Не напилася, люди бачили: колеться шпріцьом якоюсь гадістю. Наркомантка. У нас же тепер ще одна мода!
З підсвідомості ніяк не стирався позавчорашній флеш-кадр: відірвана голова улюблениці пляжу мавпи Жизель, скривавлені залишки удавкимотузки… «За повідомленням агенції АFR, катастрофічне цунамі 26 грудня цього року забрало життя понад 30 000 жителів острова в океані (дані уточнюються). Усього в регіоні загинуло чи пропало безвісти близько 200 000 людей. Жінок серед загиблих — утричі більше, ніж чоловіків.
Місцеві мусульмани вважають, що ця трагедія століття — наслане Аллахом покарання за нехтування його законів. Як докази наводяться знімки з космічного супутника Digital Globe Quickbird, зроблені за мить до початку катастрофи.
— На знімках можна абсолютно точно прочитати арабською мовою святе для кожного мусульманина слово «Аллаh», — заявив глава Ісламського центру в Коломбо Мухаммед Файзі, маючи на увазі дивовижні обриси Хвилі, що справді повторювали гігантську букву «Є» (знак Всевишнього).
— Аллаh спочатку насилає людині малі покарання — депресії, втрату успіху в житті, — сказав пан Фарзі кореспондентові AFR. — Відкидається попередження — вона вмирає. Коли ж глухими до знаків Аллаха залишаються всі — він обрушує на наші голови землетруси й Цунамі.
Напередодні саме в цьому районі викинулися на суходіл десятки китів та дельфінів. Як повідомляє британська газета «Independent», ще 4 грудня з цього приводу в інтернеті з’явилася тривожна інформація, яку оприлюднив професор Аруначалам Кумар. Відомий індійський натураліст стверджував: масове самогубство китів і дельфінів — це знак Природи, попередження людству про небезпеку Хвилі. Гіпотеза ученого підтвердилася з похибкою на тиждень.
Дещо іншої думки дотримується Далай-лама.
Серед основних причин подібних природних катаклізмів він не виключає непорозуміння між людьми й релігіями, а також накопичення в певних регіонах негативної чорної енергії, викинутої homo sapiens у ноосферу. Причому ця енергія не обов’язково дає про себе знати там, де вона породжується. Світ єдиний.
— Попри суттєві розбіжності, у всіх релігійних традиціях є поняття «вища сутність», — сказав агенції AFR Далай-лама. — Її називають Богом, Аллахом, Буддою чи Бодхісаттвою, дають різні пояснення. Проте всі визнають, що вона є: Сутність, яка володіє обширнішими знаннями, глибшим досвідом і колосальною енергією…
Останнє повідомлення AFR. Майже за голлівудською версією фантастичних фільмів «Чу жий»: до Старого Світу прийшли гриби-людоїди!
Наш кореспондент повідомляє: «Труни із залишками туристів, що загинули під час Цунамі, ще прибувають до Європи, а тут вже хазяйнує жахливий біологічний «чужинець» — рідкісна форма грибкового захворювання, не знаного раніше. Особ лива паніка почалася у Швеції, яка втратила від Цунамі близько шістсот чоловік. Четверо людей захворіло, сотні прибулих кинулися до лікарень перевіряти, чи є в їх тілах смертельний гість азійського походження. На думку доктора Фернандеса зі Стокгольмського інституту захисту від інфекційних захворювань, на європейців напала грибкова пліснява, яка піднялася хвилею з океанських глибин. Ті, що постраждали, — або ковтнули її з водою, або вдихнули з повітрям, коли вибиралися з районів потопу. Смертність серед вражених досягає 80 відсотків…».
Страшенно свербіла гіпсова нога. У подихах легкого океанського мусону ледь шамотіли мовчазними мантрами розвішані ще до цунамі різнокольорові прапорці з текстами й зображеннями міфічних тварин. Лунгта, Кінь вітру, символ удачі в потойбічних мандрах… Сонні дерева ніби розчинялися в мареві марнотних людських намагань заручитися спочуттям могутніх божеств і місцевих духів, спроб повернути гармонію з природою. Солодкуватий сморід кремованої людської плоті впереміж із димом воскурень і спалених жменьок жертовних санг тягнувся вибалком до надокеанської Ступи.
Мартін вимкнув портативний радіоприймач, і вони ще довго не могли заснути на своїх розкладачках у місячних сутінках 30-градусної тропічної ночі.
— А чули, Антоне Омеляновичу, що в горбатої Вєрки геть усі кури подохли?