— Хай собі біжить, — сказав він і здригнувся. Щось дрібне мчало до нього снігом, крихітна фігурка з кошлатою бородою і у великому капелюсі. Вона впала навколішки перед Лунгом і Майєю і жалібно закричала:
— Змилуйтеся, срібні дракони, змилуйтесь наді мною! Виконайте, будь ласка, моє прохання! Від нього залежить моє життя. Виконайте моє прохання, інакше весь залишок мого жалюгідного життя моє серце буде мучитися від туги!
— Це, схоже, маленький шпигун Кропивника? — з подивом запитала Майя.
— Так, я це визнаю! — Кремінна борода підвівся з колін і підвів до неї збентежене обличчя. — Але не з доброї волі, клянусь! Він мене змусив, правда!
— Брешеш ти все! — вигукнув Мухоніжка, вилазячи з літака. — Ти з доброї волі втік до нього. Тебе вабило золото. Якби не ти, він би не дізнався про існування Лунга!
— Що ж, — пробурмотів Кремінна борода, мнучи бороду. — Може, й так. Але…
— Озирнись! — урвав його Мухоніжка. — Тепер ти можеш купатися в його золоті! Як тобі ця думка?
— Ти про це хотів попросити? — Лунг потягнувся і, насупившись, дивився на гнома. — Говори вже нарешті. Ми всі втомилися.
Але Кремінна борода замотав головою так енергійно, що мало не впустив свій капелюх.
— Ні, золото мене більш не цікавить! — вигукнув він. — Анітрохи. Воно мені стало байдуже. Я хочу, — він розвів короткими ручками, — я хочу залишитися у цій печері. Це моє прохання, — він у напруженому очікуванні втупився в обох драконів.
— Навіщо це тобі? — недовірливо запитав Бур-бур-чан.
— Щоб зробити її кращою, — прошепотів Кремінна борода. Він благоговійно обвів поглядом стіни. — Я хочу вивести на поверхню приховане в ній каміння — дуже дбайливо, дуже обережно. Я його бачу, розумієте? Я чую їхній шепіт. У стінах, у колонах. Тут трохи постукати. Там пошкребти. І вони засяють і заграють всіма кольорами веселки, — він зітхнув і заплющив очі. — Це буде чудово.
— Гм! — буркнув Бур-бур-чан. — Що ж, звучить непогано. Але вирішувати будуть дракони.
Лунг позіхнув і подивився на Майю. Дракониха ледь трималася на ногах з утоми. Вона вивергнула стільки вогню, що їй тепер вперше в житті було холодно.
— Не знаю, — сказала вона, скоса поглядаючи на скам’янілих драконів. — Мені ця печера не потрібна, якщо вже не треба ховатися від Золотого. Але як щодо них? Чи не буде їм заважати його стук?
Кремінна борода озирнувся.
— Про кого ти говориш? — запитав він із тривогою.
— Ходімо, — сказав Лунг і простягнув йому хвоста. Гном боязко примостився між зубцями, і дракон відніс його в обхід золотої калюжі до скам’янілих драконів. Майя та інші пішли за ними.
— Це, — пояснив Лунг, коли Кремінна борода зіскочив із його хвоста на лапу скам’янілого дракона, — ті решта двадцять драконів, яких шукав Кропивник. Мухоніжка збрехав тобі, щоб у Кропивника не пропало бажання полювати і щоб заманити його сюди.
Гном із цікавістю дивився на скам’янілі тіла.
— Вони перестали пити місячне сяйво, — сказала Майя. Вона опустилася на долівку. Сніг розтанув у теплі печери. На долівці виблискувала вода. Але Кропивник вже не міг у ній зникнути.
— Справді, такі речі відбуваються швидко, — пробурмотів Кремінна борода і з видом фахівця постукав пальцем по кам’яній лапі. — Камені ростуть швидко. Цю швидкість зазвичай недооцінюють.
Ніхто особливо не вслухався в те, що він говорить. Лунг, зовсім сонний, приліг поряд із Майєю. Бур-бур-чан і Сірчана шкурка завзято готували собі грибну перекуску. Луї стирав бризки золота з літака. Всі втомилися від пережитої боротьби. Один тільки Бен звернув увагу на слова гнома.
— Що ти маєш на увазі? — запитав він, сідаючи навпочіпки поруч із гномом. Мухоніжка виліз Бенові на коліно. — Ти вже бачив таке? Щоб жива істота стала каменем?
— Звичайно, — Кремінна борода поклав руку на кам’яну луску. — 3 казковими істотами це відбувається на кожному кроці. Їх повно по ваших містах. Дракони, крилаті леви, єдинороги, химери — всі скам’янілі. Люди знаходять їх і виставляють напоказ, гадаючи, що вони повністю кам’яні. Це, звісно, не так. Зазвичай в них існує ще слабкий відгомін життя. Але люди зовсім на цьому не розуміються. Вони виставляють їх на огляд, ніби самі їх зробили! Аякже! — Гном презирливо наморщив носа. — Задаваки! А у цих, — Кремінна борода зсунув капелюх на потилицю і подивився на скам’янілих драконів, — кам’яна шкаралупа ще зовсім тонка. Її легко можна розколоти!
— Розколоти? — Бен здивовано подивився на гнома.
— Запросто! — Гном насунув капелюх назад. — Але якого біса я стану це робити? Мені вони набагато більше подобаються кам’яними.