– Ждучи порятунку, можна чудово побавитися на острові.
Він широко розвів руки.
– Як у книжці.
Знявся гамір.
– “Острів скарбів”…
– “Ластівки й амазонки”…
– “Кораловий острів”…
Ральф помахав мушлею.
– Це наш острів. Гарний острів. Будемо тут веселитися, доки дорослі не приїдуть по нас.
Джек простяг руку до мушлі.
– Тут є свині, – сказав він. – Є їжа, можна купатися он у тій річечці і взагалі. Може, ще хтось що-небудь знайшов?
Він простяг мушлю Ральфові й сів. Очевидно, більше ніхто нічого не знайшов.
Старші хлопці вперше помітили малюка, коли той почав пручатися. Кілька малюків виштовхували його на середину, а він не йшов. Це був малесенький хлопчик років шести, половину його обличчя вкривала бурякова родима пляма. Знітившись, стояв він у перехресті уважних поглядів, колупав ногою цупку траву, щось бурмотів і мало не плакав.
Інші малюки поважно щось йому нашіптували і підштовхували до Ральфа.
– Добре, – сказав Ральф, – підійди сюди.
Малюк перелякано озирнувся.
– Говори!
Малюк простиг руку по ріг, і збори вибухнули сміхом. Він зразу відсмикнув руку і заплакав.
– Дайте йому ріг! – гукнув Роха. – Нехай візьме!
Нарешті Ральф примусив його взяти мушлю, та вибух сміху вже відібрав дитині мову. Роха став коло нього навколішки, тримаючи в руці здоровенну мушлю, і переказував зборам його слова.
– Він хоче знати, що ви зробите зі змієм.
Ральф засміявся, інші хлопці підхопили його сміх. Малюк ще дужче знітився.
– Розкажи нам про змія.
– Тепер він каже, що це звір.
– Звір?
– Схожий на змія. Величезний. Він сам бачив.
– Де?
– В лісі.
Чи то сильніше дмухнув вітер, чи сонце спустилося нижче, але під деревами повіяло легкою прохолодою. Хлопчики відчули це і з острахом зіщулилися.
– На такому маленькому острові не буває звірів чи зміїв, – спокійно пояснив Ральф. – Вони трапляються тільки у великих країнах – в Африці чи в Індії.
Бурмотіння, голови поважно закивали.
– Він каже, що звір приходить поночі.
– Тоді він не міг його бачити!
Сміх, вигуки.
– Ви чули таке? Каже, бачив його поночі.,.
– Він знов каже, що бачив звіра. Той прийшов і пішов геть, вернувсь і хотів його з’їсти…
– Це йому приснилося…
Сміючись, Ральф обвів поглядом обличчя в пошуках підтримки. Старші хлопці погоджувалися, але то тут, то там малюки виказували непевність, що вимагала чогось більшого за розумне пояснення.
– Мабуть, йому приснився кошмарний сон. Після того як він виплутався з ліан.
Знову голови поважно закивали. Вони знали, що таке кошмари.
– Він каже, що бачив звіра, змія, і питає, чи той прийде сьогодні вночі.
– Але ж звіра немає?
– Він каже, що зранку той обернувся на линву, таку, як оці, що тут висять по деревах, і сховався між гілками. Він питає, чи звір прийде сьогодні вночі.
– Але ж звіра нема!
Сміху вже не було, всі лиш похмуро перезиралися. Ральф запустив обидві руки в волосся і дивився на малюка з насмішкою та обуренням.
Джек схопив ріг.
– Звичайно, Ральф має рацію. Змія нема. Та якби він і був, ми б його вполювали й убили. Ми будемо полювати на свиней і для всіх добувати м’ясо. І так само пошукаємо змія…
– Але ж змія нема!
– Перевіримо, коли підемо на полювання.
Ральф відчув роздратування і на якусь мить поразку.
Наче зіткнувся з чимось небезпечним. Очі, що так уважно дивилися на нього, були серйозні.
– Але ж звіра нема!
Щось зовсім йому не знайоме піднялося в ньому і примусило знову голосно всіх запевнити:
– Кажу вам, ніякого звіра немає!
Збори мовчали.
Ральф знову підняв ріг, і, на думку про те, що він має зараз сказати, до нього повернувся добрий настрій.
– А тепер перейдімо до найважливішого. Я весь час думав. Я думав, коли ми лізли на гору. – Він кинув змовницьку усмішку своїм двом товаришам. – І тут на березі. От про що я подумав. Ми хочемо побавитись. І хочемо, щоб нас урятували.
Палка підтримка зборів приголомшила його, як хвиля, і він забув, про що хотів сказати. Він знову замислився.
– Ми хочемо, щоб нас урятували, і нас, звичайно, врятують.
Заторохтіли голоси. Прості слова, не підкріплені нічим, крім нового Ральфового авторитету, несли спокій і радість. Довелося помахати мушлею, щоб примусити всіх слухати.
– Мій батько служить на флоті. Він каже, що вже давно не залишилося невідкритих островів. Він каже, що у королеви є велика кімната, обвішана картами, там намальовані всі острови світу. Отже, і цей острів є в королеви на карті.