Запала тиша.
— Добрий день, — привітався голова ради.
— Доброго здоров’ячка, — відгукнувся пан Барс, перевертень, відповідальний за військові справи та оборону.
— Мої вітання, — приєднався пан Вербицький, старійшина, що представляв інтереси науковців.
— Здоровенькі були, — широко усміхнувся пан Сірко, директор магічної школи характерників.
— Здрастуйте, — м’яко промовила єдина серед присутніх жінка — пані Кіото, відповідальна за контакти з іншими расами.
— Моє шанування, — серйозно поглянув на всіх Хранитель озера Рівноваги, який бував присутнім на подібних засіданнях, ще коли всі інші члени ради були немовлятами й знати не знали ніяких турбот. Подейкують, він уже тоді був стареньким дідусем. Це, однак, не заважало йому мати прекрасну фізичну форму й гострий допитливий розум.
— Радий, дуже радий вас усіх тут бачити, — заусміхався пан Баштовий, міністр культури, відданий цінитель музики, літератури, опери, скульптури й усього мистецтва загалом.
— Як усім відомо, — знову взяв слово голова, Тарас Іванович, — під нашим захистом знаходяться 27 планет. Летучі загони готові будь-якої миті вирушати туди, де потрібне втручання. Яка в нас ситуація з телепортами?
— Наші вчені розробили непогані стаціонарні телепорти на основі рун, вони простіші і, водночас, більш надійні, ніж старі. Найкраще те, що прив’язати їх можна до будь-якого каменю або скелі, непотрібно ні діамантів, ні навіть кришталю, як раніше. Якщо шановних присутніх це цікавить, то ми готові виготовити близько сотні за місяць…
— Цікавить?! Авжеж, цікавить! — військовий міністр втратив свій звичний спокій і зіскочив зі стільця, розмахуючи руками, — та ви знаєте, як нам потрібен засіб для швидкого реагування? Скільки часу ми витрачаємо на те, щоб тільки дістатися до місця прориву? Минулого разу безімень, привид-убивця, винищив половину поселення, знищив двох лісових берегинь, кільканадцять домовиків, поки наш летучий загін прибув на місце. І, до речі, — головнокомандувач повернувся до пана Сірка, — до речі, з ними не було жодного характерника. Ви знаєте, що простим бійцям досить складно упоратися з негативними віддзеркаленнями без підтримки магії. Може, пан директор магічної школи нам скаже, чому в нас немає хоча б по одному чародієві на загін?
— Тому, що в нас небагато випускників, — підвівся зі свого місця пан Сірко, директор магічної школи, — та що там випускників, «вступників» у нас ще менше. Щоб стати характерником, треба мати певні здібності. Положення погіршується ще й тим, що в нашому розпорядженні тільки двоє, хто може побачити магічний Дар — один наш викладач і один вчений, що працює з паном Вербицьким. Стоїть питання, де і як нам набрати необхідну кількість учнів. Якщо в когось є які-небудь пропозиції для вирішення цього питання, — прошу озвучувати, навіть найфантастичніші.
— А якщо відрядити оцих двох, які вміють бачити магічний Дар, у турне по світах? — включилася в обговорення пані Кіото.
— Так-так, — підтримав її пан Баштовий, — звичайно, усе населення вони ні в якому разі не осягнуть, але відвідати найбільш масові скупчення людей — запросто! Столиці, там, концерти…
— Непогана ідея, — схвально хитнув головою Хранитель, — нам обов’язково потрібні характерники, обов’язково. Споконвіку, з таких давніх часів, що вже й літописів про них не залишилось, характерники боронили землі від негативних віддзеркалень — упирів, безіменів, таласимів, водяниць, болотяників, навій, нічниць… Усі, тут присутні, знають про Яв, Нав і Прав. Душі приходять в нашу реальність, у Яв і живуть тут, аж поки не помруть їхні тіла. Тоді душі відлітають у Нав на переродження і знову повертаються в Яв, аж поки не досягнуть вершин самовдосконалення й не попадуть до Прав. Але, зрозуміло, що в нашій реальності в Яві, живуть здебільшого молоді й не завжди розумні душі. Тому, природно, що вони часто помиляються. Усе зло, зроблене людьми, віддзеркалюється назад на наші землі — так з’являється всяка темна погань. Закон рівноваги, щоб його, — раптом лукаво посміхнувся дідусь Хранитель. — Але хіба можна було лишити молоді душі, які тільки на початку свого шляху, без допомоги? «І зробив Творець характерників, і дав їм сили раніше невидані, і постановив їм боронити людей від зла, породженого самими людьми».
Ну любив Хранитель цитувати стародавні рукописи, що поробиш!