— Ну, гаразд, цього теж достатньо, — Сергій Вороний дістав шматок паперу й олівець, — давайте накреслимо план підземелля.
Усі схилилися над папером і за розповіддю Ярослава десятник почав наносити схематичне зображення місця майбутньої визвольної операції.
На Іктурі оголосили повну бойову готовність. Усі підрозділи летучих загонів терміново прибували до свого місця служби. Бійці, що були звільнені в запас за віком, прибували на мобілізаційні пункти, а вже звідти доправлялися до основного гарнізону. Ніхто, крім, можливо, командирів, не знав, яка причина такого поспіху, і хто, власне, ворог. Але всі чітко й дисципліновано виконували інструкції, тож безладу й непорозумінь не було. Пан Барс, міністр оборони, уже не раз встиг мигцем порадіти, що витратив колись час на підготовку планів дій на випадок різноманітних ситуацій, навіть найбільш непередбачуваних.
Зараз він би точно не мав змоги спокійно посидіти й спланувати, кому, що, де і як робити. І в результаті мали б суцільний гармидер, а не повну бойову готовність.
Члени ради старійшин зібралися прямо на майдані перед будівлею міської ратуші. Правда, присутні були не всі: пані Кіото терміново відбула на планету Нікію зустрічати прибульців, а пана Баштового десь не змогли відшукати, але це й не дивно, усе сталося так раптово й без попередження, зрозуміло, що в усіх були якісь свої справи.
— Пане Барсе, на якому етапі у нас виконання плану з повної бойової готовності? — Тарас Іванович по-молодечому розчервонівся, ще більше випрямив спину і говорив короткими рубленими фразами.
— Вісімдесят п’ять відсотків бійців уже на місці, усі інші знаходяться на завданнях на віддалених територіях і не мають змоги прибути на місце у найближчий час.
— Що ще?
— Частина бійців відряджена охороняти школу, частина — бібліотеку, де працюють науковці, усі інші очікують наказу виступати. Крім холодної зброї, про всяк випадок бійцям видали вогнепальну.
— Гаразд. Пане Сірку, половину випускників-характерників направите на посилення наших бійців, решту залиште для оборони школи. Пане Вербицький?
— Усі науковці й частина викладачів школи працюють у бібліотеці. Треба ще людей — сім величезних підземних поверхів так просто не охопити. Усю бібліотеку розділили на квадрати й шукаємо будь-яку інформацію про Володаря Жахів та про ритуал укріплення Кристала.
— Тарасе Івановичу! — до членів ради підбіг один з десятників, — там гонець із Лади! Каже щось про підземелля і про зниклих учнів. Ми подумали, що це може бути важливим.
— Може, і важливе. Давай його сюди.
— Я тут, — до гурту підійшов один з бійців десятника Вороного.
Після його лаконічного й зрозумілого рапорту старійшина ради Тарас Іванович відпустив гінця, на мить задумався й звернувся до пана Вербицького:
— Що з обіцяними телепортами на основі рун? Скільки їх є на цю годину?
— Чекаємо інформацію. А он і Дмитро біжить. Дмитре! Сюди! Ну, що там?
— Двадцять два телепорти, — Дмитро захекався від швидкого бігу й сором’язливо намагався дихати тихіше у присутності таких великих чоловіків.
— Їх уже можна використовувати? — уточнив міністр оборони.
— Так, вони вже повністю готові.
— Двадцять два… Я думаю, буде достатньо, — пан Барс окинув усіх задумливим поглядом.
— О, коли він отак дивиться, точно придумав якийсь геніальний план, — шепнув Хранитель озера Рівноваги Іванові Сірку.
— Так, діятимемо за таким планом. Для чого нам чекати, коли на нас нападуть? — пан Барс знову оглянув усіх присутніх. — З великою вірогідністю ми тепер знаємо, де знаходиться цей Кристал Відокремлення. Отож, один боєць з цими новітніми телепортами з усього духу мчить на Ладу й дістається до входу в підземелля. Розкладає й активує їх на відстані в двадцять-тридцять метрів один від одного. У цей час ми шикуємо бійців і телепортуємо їх десятками один за одним. Схему продумаємо, щоб ніхто нікому не заважав і щоб вміститись у максимально короткий час. Пане Вербицький, Ваша задача — поквапитись із пошуками будь-якої інформації щодо необхідного ритуалу укріплення в’язниці-кристала. Десяток Вороного не знає, з чим їм доведеться мати справу, тож вони будуть вважати це рядовою бойовою операцією. Нам необхідно як слід поквапитись, якщо не хочемо втратити цей загін.
— Бійцю з вантажем телепортів варто дати одного, а краще двох запасних коней, — вступив у розмову Хранитель, — тоді ми виграємо ще півгодини-годину.