— Доброго дня, Марі, — він оглянув її з ніг до голови і був щиро здивований, що вона власне перед ним. На мить він навіть завагався чи це взагалі вона.
— Доброго дня! — Марі щиро привіталась із Назаром.
— Вам вже краще? — поцікавився Назар, хоча це було зайве.
— Так, набагато, — вона помітила, що Назар не збирався продовжувати їхній діалог, тому швидко запитала, те що її цікавило ще зранку. — Де поділась уся охорона?
— Тарас її звільнив, — спокійно, але з певним натяком відповів Назар.
— Через мене, — стверджено промовила Марі, вона ніби щойно дійшла цього висновку.
— Я поспішаю, на все добре, — Назар не додав нічого до її слів, але це й не було потрібно.
Марі відчинила двері і зайшла в дім. Вона вирішила, що не буде нічого казати Тарасу, адже це був його власний вибір, і Марі, правду кажучи, не просила його це робити. Та все ж вона зрозуміла, що Тарас непокоївся за неї більше, ані ж повинен був би. Він виявився вдома.
— Доброго дня ще раз. Ви могли б віддати мені гроші?
— Так, звичайно. Але ми не обговорювали суму, і я не маю зараз потрібної суми готівкою.
— Добре, заждіть хвилину, я дізнаюсь, яка сума мені потрібна, — Марі вхопила телефон і почала, щось швидко набирати.
— Алло. Доброго дня, я вам щойно скинула малюнок, скільки він буде коштувати?
На іншому кінці пролунав чоловічий голос.
— Так я розумію, а якщо я доплачу за терміновість? Чудово. За годину я буду у вас.
Марі поклала слухавку.
— Декілька тисяч вистачить. Для вас це не складе труднощів?
— Та ні, — Тарас дістав з гаманця гроші і простягнув Марі.
— І машину. Можна на декілька годин взяти машину?
— Так звичайно, вона у вашому розпорядженні.
— Дякую. І ще, я б хотіла все ж обговорити фінансову частину нашої угоди. Мені краще це обговорити з Назаром? — Марі не хотіла говорити про гроші з Тарасом, тому сподівалась, що відповідь буде позитивною.
— Так, думаю, так буде краще, — ймовірно Тарас не хотів цього так само як і Марі. — Я скажу йому, що ви до нього підійдете.
— Домовились, — Марі вийшла з кабінету.
Марі повернулась уже ввечері. Тараса не було вдома. Нарешті за декілька днів Марі могла прийняти душ і навіть самостійно помитись. Адже їй декілька днів допомагав Назар: це була єдина людина в домі, напевно, але навіть якби це було не так, вона все одно дозволила б допомагати лише йому. Вони не стали кращими друзями, але їх обох це влаштовувало. Вони обидвоє хотіли одного і були абсолютно чесними одне з одним. Для Марі більшого не потрібно було. У домі Тараса більше не було прислуги, лише охорона та й ту він звільнив. І тільки Назар знав, що відбувається насправді. Марі стояла під душем і змивала всю тяжкість дня, яка навалилась на неї сьогодні. На щастя біль не повертався і це її тішило. Відтепер ще один знак прикрашав її тіло. Вона нічого проти не мала, їй навіть подобались її тату. Марі намагалась робити їх на такому місці, де вони не кидатимуться в очі. Сьогоднішнє розмістилось на спині.
Марі вийшла з ванної в одному рушнику, і раптом зрозуміла, що, оскільки всі ці дні вона була в спальні на першому поверсі, то й чистий одяг там. Марі ніколи не мала при собі багато одягу: тягати за собою весь гардероб було б нерозумно й обтяжливо). Декілька футболок, декілька штанів, куртка, білизна — це все, що було в неї. Тому, щоб переодягтись, вона мала спуститись вниз. Ну то й що, в домі все одно нікого не було… Назар якщо й був у домі, то ніколи просто так по ньому не шастав. Він знав, коли йому потрібно з’являтись, і в цьому Марі вбачала щось магічне. Вона щільніше огорнулась рушником і швидко зійшла вниз.
На щастя в домі справді нікого не було. Марі вскочила в спальню на першому поверсі.
— О, Боже, ви тут! — Марі з подиву аж завмерла. На ліжку лежав Тарас, який вже підвівся, сам здивувавшись від такої гості.
— Так, це ж моя спальня. На горі я майже не ночую, а тут зручно: рано встаю, пізно лягаю, — Тарас помітно був задоволений таким виглядом Марі.
— А зрозуміло… — Марі здається забула, що вона стоїть перед ним в одному рушнику. А ви… ви щось хотіли)??? — Тарас поглянув на Марі, загорнуту в рушник. Ситуація дійсно виявилась якоюсь двозначною… Марі опустила очі на рушник. Тараса вочевидь це навіть порадувало.