— Одяг… Мій одяг залишився тут. Зараз заберу… — Марі повернулась спиною до Тараса.
— О нова тату???
— Нова???
— Я її у вас не помітив… Я лікарю допомагав вас перев’язувати, — Зніяковів Тарас, адже це було якось не зовсім коректно, хоча тоді його це мало цікавило. Він дійсно намагався її врятувати. А зараз це геть не видавалось так героїчно.
— Зрозуміло, — спокійно відповіла Марі. Це її геть не зачепило.
— А що ці всі тату означають? Це ж, мабуть, якісь символи?
— Завтра я всерйоз займусь вашою справою, — Марі проігнорувала запитання Тараса.
— Так, — і лише зараз Тарас помітив, що, порівняно з ранком, Марі рухається досить вільно. — З вами все добре?
— До завтра, — Марі взяла свої речі в руки і зачинила двері. Завтра мав видатися тяжкий день.
Розділ 13
Перші плани
Марі прокинулась серед ночі відразу ж набрала Андрія.
— Сон, мені приснився ще один сон, — голос Марі був стурбований і досить жвавий як для людини, яка щойно спала.
— Марі, ти бачила котра година? — сонним голосом промовив Андрій.
— Ти маєш мені допомогти, будь ласка! — суворо відповіла Марі Андрію.
— Так, так, зараз, — встаючи з ліжка пробухтів Андрій.
— Дякую, наберу Анну. Прокидайся, часу вже не так багато.
— Добре, набереш мене за декілька хвилин.
Андрій встав із ліжка і квапливо почав готувати собі каву. За п’ять хвилин він вже сидів за комп’ютером. Марі й Анна вийшли на зв'язок у скайпі.
— Так, Марі, розказуй, — почав Андрій.
— Треба шукати річку, — швидко заторохтіла Марі.
— Ти знаєш скільки в нас річок в радіусі двадцяти кілометрів? — спитала Анна. Вони з батьками любили кемпінг і, стосовно річок, заповідників, лісів, вона могла сказати доволі багато. — Опиши докладніше. Щось навколо бачила?
— Так, — збуджено відповіла Марі. — Я змогла все роздивитись, було темно. Мені вдалося себе контролювати уві сні. Це прогрес)!
— Це звичайно круто, але на вулиці 4-та ночі, може по ділу поговоримо??? — Андрій явно був не в захваті від того, що вони так рано прокинулись. Тому не розділяв захоплення дівчат.
— Ой так.
Марі розповіла все, що тільки могла пригадати, адже чіткі уявлення що бачила уві сні, розвіювались так швидко як минала ніч. Марі розказала, що було навколо: які дерева росли, які схили були, які вогні вона бачила вдалині, яка взагалі була та річка. Марі намагалась не упустити найменших дрібниць. Вона торохтіла, а друзі тільки зрідка перебивали її якимись уточнювальними питаннями.
— Так, підем таким шляхом. Андрію, ти пошукаєш чи були якісь випадки утоплення у цьому радіусі, — запропонувала Анна. — А ми з Марі пошукаєм, де таке місце може бути. Потім зіставимо.
За декілька годин, коли вже всі прокинулись. Батьки були дуже здивовані, що їхні діти не сплять. Адже була субота, зазвичай Анна з Андрієм валяються в ліжку до обіду. Марі завжди рано прокидалась.
— Так, хто, що знайшов? — спитав стурбований Андрій.
— Ми з Марі знаємо, що це за місце. Воно дуже схоже за описом. Ми там були нещодавно з батьками. Там багато відпочивальників, — промовила Анна. — Це десь в десяти кілометрах від нас. Кажуть, там дуже сильна течія, тому досить небезпечно і багато підводних коловоротів. Я класно плаваю! Але навіть мені батьки забороняли далеко запливати.
— Я теж знайшов багато інфи. Там багато втоплеників. Звертають на примхливість річки. І те, що молодь зазвичай вживає спиртне, через таку необережність і топляться.
— Нам треба туди. Сьогодні класна погода, там буде багато молоді, ймовірніше сьогодні це й станеться, — Марі була стурбована.
— І як же це ти собі уявляєш??? Хто нас туди відвезе??? Батьків попросити, — не факт, що хтось із наших погодиться…
— Ми щось придумаємо, Марі, не хвилюйся, — Анна з не абиякою впевненістю заспокоювала Марі.
— Ти щось придумала?
— Ще не знаю чи вийде. Давайте так, я до дванадцятої передзвоню.
Розділ 14
Перші сумніви
Марі розплющила очі дуже рано, було близько шостої. Вона любила прокидатись із сонцем. Це в неї ще з дитинства. Марі часто відпочивала в бабусі в селі і любила разом з бабусею починати день. Ранок завжди для неї був якимсь магічним, особливим явищем. Адже як казала бабуся: «Кожен ранок це початок нового життя!» І зараз це їй стало в пригоді. Перезмінки на вокзалах зазвичай вранці, і, щоб не привертати уваги, вона зникала перед зміною працівників.