Приїхавши на стрільбище, Марі полегшено зітхнула, адже людей майже не було, та й дорога виявилась такою довгою, що вона з великим задоволенням вивільнилась із того закритого простору, в якому їм із Тарасом було явно тісно удвох. До них підійшов інструктор. І вже відразу Марі зрозуміла, що все пройде не так гладко, як вона того хотіла. Адже вона вже трохи розбиралась у людях, тому самовдоволений вираз обличчя інструктора відразу викликав у Марі недовіру. Але з іншого боку вони ж не дружити сюди приїхали. Вона швидко потренується, заспокоїть Тараса, і вони поїдуть звідси.
— Доброго дня, Тарасе, — інструктор посміхнувся і перевів погляд на Марі, яка мала ще декілька незагоєних подряпин.
— Доброго дня, Сергію, — потиснувши руку інструктору, Тарас обернувся до Марі, бо помітив, що Сергій з досить відвертою цікавістю дивився на неї.
Марі посміхнулась. Вона відчула, що в душі Тараса промайнули нотки ревнощів. Було видно, що нічого не змінилось, але Марі на мить забула про те, щоб навмисне блокувати почуття Тараса. І вона знову його відчувала. Сергій повернувся і повів їх на майданчик, де постійно займався Тарас. Тарас же, повертаючись за Сергієм, зачекав на Марі і, ледь доторкнувшись її ліктя, пішов поруч з нею. Марі це відчула, проте ніяк не відреагувала. Це було б зайвим. Тарас принаймні в такий спосіб намагався бути з Марі поруч. Жодних слів, жодних поглядів, — просто дотик, який говорить: «Я тут, я поруч», — і все…, що ще потрібно? Марі подумала, що якось дивно в людей буває: одні знають одне одного роками і ведуть себе так, ніби чужі, а інші знають одне одного лічені дні, і він вже веде себе так, ніби Марі з ним усе життя.
Зайшовши в тир, Сергій подав їм навушники. І, передаючи їх Марі, він посміхнувся і поглянув їй просто в очі. Марі помітила спробу Сергія привернути до себе увагу, та водночас відчувала це з його боку. Але для Марі це виявилось настільки не цікавим, що її майже не бентежило, наскільки зверхній вигляд вона мала на той момент, отак нехтуючи увагою Сергія.
— Дякую, — холодно промовила Марі.
— Може почнемо вже? — якось роздратовано запитав Тарас.
— Так, так))), — швидко відвівши погляд від Марі промовив Сергій.
Сергій показав Марі як заряджається пістолет, як зводиться запобіжник і як потрібно прицілюватись. Марі стояла і уважно за всім спостерігала. Вона повністю занурилась у процес. Марі завжди любила вчитися новому, і це не було винятком. Вона розуміла, що ці вміння обов’язково їй ще згодяться. Тому вона прагнула вловити кожен рух Сергія. Жодної дрібної деталі не випустити з очей, відразу все закарбувати у своїй пам’яті. І водночас вона зовсім не звертала уваги на часті погляди Сергія. Тарас же дивився зовсім не на пістолет. Він був переконаний, що Марі за будь-яких обставин матиме неймовірно гарний вигляд. Таке вже було красиве в неї обличчя. Що навіть ті декілька подряпин, що залишились на її обличчі геть його не псували. Марі була просто прекрасна, коли на чомусь зосереджувалась, таку неймовірну силу і впевненість вона випромінювала. І ще зрідка Тарас помічав позиркування Сергія, і ось це вже починало його дратувати, хоча він не міг збагнути чому.
— Так, ну що почнемо? — промовив Сергій. І тим самим відволік Тараса від роздумів.
— Давайте, — сказала Марі і поглянула на Тараса, який схвально кивнув.
— Давайте, я вам допоможу зробити декілька перших пострілів… — Сергій наблизився до Марі і вже майже торкнувся її руки…
— Вона сама! — гучно, але досить спокійно сказав Тарас. — Нехай сама спробує, — вже тихіше і м’якше промовив Тарас.
— Добре, без питань, — з певним невдоволенням мовив Сергій. Адже для таких людей як він не прийнятно було, коли його в чомусь виправляють, тем паче, в чому він вважав себе професіоналом.
Тарас поглянув на Марі, яка із вдячністю йому кивнула. Адже в неї не було ніякого бажання контактувати із Сергієм так близько. Марі приготувалась, одягла навушники, окуляри і от тепер можна було починати. Вона звела в руці пістолет, секунда прицілу, і — перший постріл пролунав, ще декілька секунд — другий, третій, четвертий…
Марі робила це так впевнено, що два дорослих чоловіки, які цим замаються досить довгий час дивились на неї у повному занімінні. От шум стих і Марі повернулась до Тараса і Сергія. Вражені таким, вони незворушно стояли на місці і дивилися на неї.
— Можна мені глянути, що вийшло? — звернулась Марі до Сергія.