Усе було марно, ліс був просто лісом.
Вечоріло і дівчата явно почали ще дужче нервувати. Усім роздали завдання, і тому клас, розділившись на невеликі групи, почали виконувати завдання. Одні готували вечерю, інші — займались багаттям, треті — придумували розваги на вечір. Анну відправили готувати вечерю. А Марі, на її здивування, разом зі Стасом відправили в ліс збирати хмиз для того, щоб запалити багаття. Загалом їх відправили вшістьох. Але Марі швиденько підбігла до Стаса і запропонувала разом піти до лісу. Що повергло Стаса у здивування, адже в один вечір до нього було аж надто багато уваги.
Вони зайшли до лісу і, вдивляючись собі під ноги, почали потихеньку просуватись у гущавину.
— Стас, як справи? — Марі уявлення не мала, про що з ним говорити, але мовчати теж було якось безглуздо.
— Дивні ви якісь, — Стас здається і не збирався відповідати на питання. — Анна від мене цілий день не відходила, а тепер ти… Ви, що побились об заклад? — Стас не відводив погляд від землі під ногами.
Поки Марі обмірковувала, що відповісти Стасу, він продовжував.
— Ти ж нібито з Андрієм зустрічаєшся.
— Що??? — Марі здивовано поглянула на Стаса. — Чому ти так подумав?
— Ну, ви завжди разом. З вами ще Анна, але в неї постійно якісь нові хлопці…
— Ми просто друзі.
— Любите, ви дівчата, нас у френд-зону записувати, — йдучи, Стас усе ще зазирав під ноги.
Марі почало здаватись, що Стас просто не хоче дивитись на неї.
— А в тебе є дівчина? — Марі намагалась хоч якось підтримувати розмову.
— Ні…
Марі вирішила не розпитувати чому. А Стас більше не промовив ані слова. Вона знала, що ще дуже рано для того, щоб бити на сполох, тому вони просто збирали хмиз і за декілька хвилин повернулися до своїх з повними оберемками.
— Ну, що вдалось, щось розвідати? — Анна підбігла до Марі, щойно та поклала хмиз.
— Окрім того, що він ймовірно нас не долюблює… нічого.
— ЕХ… — Анна похмуро видихнула.
— Це трапиться, коли ми всі будемо біля багаття.
— А отже, скоро, — Анна насупилась ще більше.
Усі вже повечеряли, прибрали за собою і тепер неспішно почали всідатись біля вогнища. Хтось взяв гітару і збирався заграти, і всі бажаючі купчились біля виконавця. Тільки дівчатам шматок в горло не ліз. Марі так нудило від хвилювання, що вона навіть дивитись на їжу не могла. Марі все гадала, чи буде так завжди? Чи завжди це буде так страшно? Чи завжди вона буде почувати себе такою незахищеною і слабкою. Шкода, що вона тієї миті ще не знала, що лише за рік вона вважатиме, що єдине, що вона робить відмінно, це боротьба з потойбічними істотами. Можливо, тепер це додало б їй сил. Та людина не в змозі бачити майбутнє, і хтозна, чи це б її переконало, що воно того варте.
Анну покликали, вчителі, щось допомогти. І Марі відразу відчувала себе геть слабкою, друзів не було, що вона могла сама вдіяти?
— Марі, як тільки, побачиш щось підозріле, дай знати, не йди сама, — Анна була схвильована.
— Добре.
Марі пильнувала за Стасом. Раптом вона побачила, як він підвівся біля багаття. Розвернувся і попрямував до лісу. Ніхто не звернув жодної уваги, адже в ходити туалет саме туди — звичайна справа. Та Марі відразу все розуміла. Усе почалось.
Марі швидко озирнулась, але ніде не бачила Анну. Вона в одну мить прийняла рішення. Вона піде за Стасом, і Анна, побачивши їх відсутність, все зрозуміє. Марі рушила за Стасом.
Здавалось, що пройшло не більше хвилини, як Марі пішла слідом за Стасом, але видно він уже зник у темряві. Марі прискорила ходу, адже протягом дня, вона намагалась запам’ятати шлях, яким вони прослідують вночі. Тому понад усе намагалась не зійти з дороги і рухатись якомога швидше. Ось, нарешті вона побачила Стаса, який, здається, не чув, що до нього наближається Марі.
— Стас! — Марі вхопила його за руку. Він повернувся, і в темряві Марі ледь розгледіла його затуманені очі. Здається, він навіть її не впізнавав. — Стас, ти куди??? — Стас мовчав, але Марі схоже на те, зрозуміла, що відбувається.
Зараз вона чула не шум вітру, а голос дівчини, що зливався з ним. Вона відразу зрозуміла, хто це. Та лише не розуміла як діяти, тому вирішила будь — що не пустити Стаса далі. Це був для Марі план на спасіння Стаса.
— Ти його не отримаєш! — якось навіть несподівано для себе голосно сказала Марі. І ще більш несподівано отримала відповідь.
— Ти так думаєш? — холодний голос у вітрі говорив з нею. А Стас різко відвернувся від Марі і рушив у ліс.