— Ой, дівчинко, тобі ж сподобалось))), — єхидна посмішка на його обличчі просто вразила Марі. — Така красива і така безневинна. Для борців це рідкість. Я вже казав це, так? Та дарма, а що ж як це правда))), — він одягався і навіть не дивився на Марі. — Ой, крихітко, забув представитись. Мене звуть Влад, — він схилився над ліжком, торкаючить кінчиками пальців підборіддя Марі.
— Хто ти??? — Марі відкинула руку Влада всім своїм виглядом намагалась показати свою відразу до нього. Це все, на що вона спромоглась у цю мить, і її це просто вбивало.
— Ооо, крихітко, ти не знаєш, хто я??? Ти ж борець! Поганенько тебе готували. Тсс, цить… — він знову самовдоволено посміхнувся до неї.
— Хто ти!? — Марі не могла тримати себе в руках. Зараз вона приходила до тями і розуміла, що розкисати не найкращий час.
— Я купідон! — він вишкірився. — Кожен може використовувати свій дар як йому заманеться. Ти теж, до речі. Ти нікому нічого не винна, моя люба, світ не ділиться на хороших і поганих. Я не поганий лише тому, що живу у своє задоволення, колись ти це зрозумієш. Бувай, крихітко, — він нахилився, щоб поцілувати її, але Марі відсахнулась.
— Я буду сумувати за тобою, така вже ти гарненька. Ти мене, напевно, не зможеш забути. Кажуть, перший чоловік залишається в спогадах на завжди. Ще побачимось), я впевнений), це доля). ТИ ТАК НЕ ДУМАЄШ)?
— Геть! — Марі хотіла підхопитися, вдарити, та не могла, не могла, вона просто сиділа й натягувала ковдру.
Марі хотіла багато чого йому сказати, але все ж опанувала себе. Вона не могла бачити його обличчя. Вона відвернулась. А за мить його вже не було. Цієї ночі віра в кохання була зруйнована, віра в те, що її може чекати хоч щось хороше в житті. Вона довго так просиділа. Пізніше, розуміючи, що треба щось робити, просто встала, зібралась, зачинила своє серце від будь — яких почуттів. Адже, як виявилось, у її світі почуття нічого не варті, і вона будь — що має в ньому вижити, ВОНА сильна. Впала, піднялась і пішла далі, впала, піднялась і знову вперед, і ні за що не озиратись назад. Марі навіть не плакала, вона просто поховала ту ніч всередині себе і жила лише спогадами, про те, що пізнала біль і приниження.
До Марії вона не повернулась. Знала, що розповісти не наважиться, а Марія все одно відчує, що щось не так. Тому, не бажаючи брехати, і засмучувати дорогих людей, Марі прийняла рішення і не повернулась до них більше.
А вже на другий день в неї заявилось перше тату. Тату, яке захищало її від будь — яких впливів на неї. Вона знала що він зачарував її. Це був перший урок який вона винесла… в цьому світі, потрібно знати ще більше, і завжди бути на поготові. Адже є люди, які не знають, що таке добро і гідність, що таке любов і повага, є і такі, які знають що таке задоволення лише власних потреб. І що найгірше, є люди, які володіють надзвичайними можливостями і використовують їх із злими намірами.
Розділ 43
Чоловічий вчинок
— Сумувала за мною? — він наблизився до Марі дуже близько і поклав руку на плече.
Але Марі вже не була тією беззахисною дівчиною, що рік тому. Та зустріч із Владом її загартувала. Цілий рік вона тримала це в собі, нікому, абсолютно нікому Марі про це не розповідала. Вона просто відгородилась від усіх. Проте знала, що рано чи пізно вони зустрінуться, і він пошкодує, що тоді її зустрів і зганьбив. Але зараз побачивши його. Вона зрозуміла, що він абсолютно не вартий того, щоб Марі взагалі про нього думала, він був нічим. Вона швидко опанувала себе.
— Забери руку, бо я її зламаю, — Марі холодно посміхнулась у відповідь.
— Крихітко, ти цього не зробиш, тут стільки людей, — він наблизився ще ближче.
— Що, щось не так? — Марі підняла голову і подивилась йому прямо у вічі. Це був виклик.
— Оооо, невже моя дівчинка така розумна і захистила себе від впливів?
— Отже, забрав руку. І дав мені пройти. Бо я не можу бачити твоє обличчя. Шкода, що я не можу тебе вбити. Але, правду кажучи, бруднити об тебе руки теж не дуже хочеться. Ти навіть цього не вартий.
— Усе гаразд? — Тарас підійшов до Марі і Влада. Поглянув на руку, що й досі тримала Марі за плече, а потім перевів погляд на Влада.
Влад неохоче прибрав руку. Тарас підійшов до Марі.
— Тарас, — він простягнув руку Владу.